Геда

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Geda
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Гада, Гіда, Гідзь
Зьвязаныя імёны Гедзейка, Гедзель, Гедзень, Гідульт / Гетаўт, Гедзівід, Гедзівіл, Гедвін, Гітэр, Гітарт, Гедыгольд, Гедгонт, Гедзімін, Гедмонт, Гедрык
Будзікід, Вільгет, Свалегед
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Геда»

Ґеда, Ґада, Ґіда (Гідзь) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча Ґет.

Паходжаньне[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Геда, Гада, Гіда або Гета (Geda, Gaddo, Giddo, Gido[1], Gyða[2], Geto[3]) — імя германскага паходжаньня[4]. Іменная аснова -гед- (-гад-, -гід-) паходзіць ад старагерманскага gidd- 'пыхлівы, ганарысты', ісьляндзкага geð 'нораў, тэмпэрамэнт'[5] або гоцкага gadiliggs 'сваяк, родзіч'[6]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Гедзейка (Гадзейка, Гедык), Гедзель, Гедзень (Гедзін), Гідульт / Гетаўт (Геталт, Гетальд), Гедвін, Гітэр, Гітарт, Гедгонт (Гедконт), Гедзімін (Гідзімін), Гедмонт (Гемонт), Гедрык, Вільгет. Адзначаліся германскія імёны Gedicke (Gädecke), Gedel, Gedenus (Giddinus), Gidoldus / Getoldus, Gedovin, Getær, Gidheard, Gadagunti, *Giddeminus (паводле запісу Diddeminum), Gadamundus (Gemundus), Gadric (Gederich), Wilgyth[a].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Gada (Gito[17]), Gaczołt (Kiecołt[18], Giczołt)[19]. Апроч таго, у Польшчы гістарычна бытавала імя Гедэт (Гейдэт, Гедэйт): in Czechonouiensi districtu… Geydethowi de Kobilino (1425 год), Gedeth (1425 год), nobili Gedeth de Kobylino (1428 год), Geydeth de Cobylino (1430 год)[20], in actis terrestribus Łomzensibus… Giedeyt de Kobylino (1442 год), in actis terrestribus Łomzensibus… Petrus, haeres in Zawady dictus Giedeyt (1456 год), in Ciechanow… per Ik Giedeyt de Kobylino, tribunum Ciechanoviensem (1477 год)[21]. У Мазавецкім ваяводзтве ў 1580 годзе адзначаўся шляхецкі род Гедрытаў (Giedryt)[22].

У Прусіі бытавалі імёны Gyde (1388 і 1391 гады)[23], Gedike / Gedeyke / Gedeke[b] (1335, 1349, 1353, 1382 і 1396 гады)[26][27], Gedele[c] (1375 і 1421 гады)[27], Gedenne / Jedenne[d] (1378 і 1386 гады)[27], Cador / Kadar[e] (1408 год)[29], Gederiks / Gederich / Gedriks[f] (1296 і 1358 гады)[27], Gedaute / Gedauthe / Gedawte / Gedawthe[g] (1308, 1341, 1343, 1352, 1398, 1407 і 1419 гады)[32], Miligedo / Milagids / Mylagide / Milgede / Miligedo / Mylegede / Milegede / Miligede[h] (1263, 1319, 1326, 1350, 1356, 1363, 1360, 1420 гады)[33][34].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: in villa nostra Momeza, quas Gedus, Stabko, Stawbo, Semon, Chodor, Voynil Duhonicz… Gedus (25 траўня 1391 году)[35]; людей браславских одну службу, на имя… а Михаила Кгедовича (12 чэрвеня 1506 году)[36]; Марътинъ Кгидевичъ (1528 год)[37]; тых людей, которых выгъналъ Бридолкгъ, отец Каспоровъ: Юдасъ, Сакъ, Минтер, Роткусъ, Кгедысь, Оска… на тых четырех земълях осадилъ Каспор литъвою: <…> на Ротъковъщине а Кгедесщизне осадилъ Войтъка Пацовича (1542 год)[38]; Борисъ Кадевичъ… Васько, Вакула, Иванъ Кадевичи… Мартинъ Гидъ (1563 год)[39]; Сенько Кгета (1566 год)[40]; Станиславъ Яновичъ Кгедовичъ[41], Станислав Кидевичъ[42] (1567 год); местечъку Вилъкииском… семы дом Кидя (18 траўня 1596 году)[43]; Pawel Gitowicz (20 лістапада 1604 году)[44]; Karol Antoni Giett Wąsowicz (26 красавіка 1700 году)[45]; Christina Gedowiczowna (1715 год)[46]; Jerzy Gida (2 сакавіка 1758 году)[47]; Bartłomiej Kida (1782—1784 гады)[48]; Iózef Gada… Ierzy Gada (23 красавіка 1792 году)[49]; Mathias Giedziewicz (6 лютага 1796 году)[50][i].

Носьбіты[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Гетовічы (Gietowicz) — прыгонныя зь вёскі Гозы (Віленскі павет), якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[57].

Гады (Gada) — прыгонныя з ваколіцаў Сьвянцянаў, якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[58].

Гадзевічы (Gadziewicz) гербу Вянява і Гедзевічы (Giedzewicz) — літоўскія шляхецкія роды зь Вільні[59].

Глядзіце таксама[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Заўвагі[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

  1. ^ Таксама адзначаліся германскія імёны Gadan[7], Geton[8], Gidbertus (Gid-bertus)[9], Gademarius (Gade-marius)[10], Gadenanda (Gade-nanda)[7], Gadaredus (Gada-redus)[7], Gedrut (Ged-rut)[11], Gidesindus (Gide-sindus)[12], Aalgidis (Aal-gidis)[13], Godgyth (God-gyth)[14], Leobgid (Leob-gid)[15], Levegedus (Leve-gedus)[16], Ruadgid (Ruad-gid)[15]
  2. ^ Адзначалася германскае імя Gädecke[24] (Gedicke[25])
  3. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gedel[28]
  4. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gedenus[28]
  5. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gadher[28]
  6. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gadaricus (Gadirix, Gaderich)[30]
  7. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gadaldus[31]
  8. ^ У 552 годзе ўпамінаецца гоцкі водца Мелігед
  9. ^ Таксама: Giedort Szalida (23 красавіка 1670 году)[51]; Gongid (1715 год)[52]; Гедыт-Панеўскія (Gedytt-Poniewski) гербу Яліта — літоўскі шляхецкі род з Ковенскага павету[53]

Крыніцы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

  1. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 328.
  2. ^ Björkman E. Zur englischen Namenkunde. — Halle, 1912. S. 41.
  3. ^ Meyer-Lübke W. Romanische Namenstudien. I. Die altportugiesischen Personennamen germanischen Ursprungs // Sitzungsberichte der Philosophisch-Historischen Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. Bd. 149. — Wien, 1905. S. 86.
  4. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 563, 637.
  5. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  6. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 97.
  7. ^ а б в Piel J. M., Kremer D. Hispano-gotisches Namenbuch. Der Niederschlag des Westgotischen in den alten und heutigen Personen- und Ortsnamen der Iberischen Halbinsel. — Heidelberg, 1976. S. 143.
  8. ^ Boullón Agrelo A. I. Antroponimia medieval galega (ss. VIII–XII). — Tübingen, 1999. P. 239.
  9. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 108.
  10. ^ Bruckner W. Die Sprache der Langobarden. — Strassburg, 1895. S. 250.
  11. ^ Socin A. Mittelhochdeutsches Namenbuch. — Basel, 1903. S. 415, 456, 719.
  12. ^ Repertori D’Antropònims Catalans (RAC). Vol. 1. — Barcelona, 1994. P. 322.
  13. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 16.
  14. ^ Searle W. G. Onomasticon anglo-saxonicum. — Cambrigde, 1897. P. 261.
  15. ^ а б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 637.
  16. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 15, 1973. S. 65 (311).
  17. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 119.
  18. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 302.
  19. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 61, 279.
  20. ^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 2. — Wrocław, 1968—1970. S. 107.
  21. ^ Słownik staropolskich nazw osobowych. T. 7. — Wrocław, 1984. S. 65.
  22. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 5. — Warszawa, 1936. S. 277.
  23. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 32.
  24. ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1954. S. 279.
  25. ^ Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 32.
  26. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 504.
  27. ^ а б в г Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 30.
  28. ^ а б в Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 563.
  29. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 41.
  30. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 563—563.
  31. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 97.
  32. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 29.
  33. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 639.
  34. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 59.
  35. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 35.
  36. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 380.
  37. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 169.
  38. ^ Метрыка Вялікага Княства Літоўскага: Кніга 560 (1542 год). — Менск, 2007. С. 12.
  39. ^ Ревизия Кобринской экономии: составленная в 1563 году королевским ревизором Дмитрием Сапегой. — Вильна, 1876. С. 128, 142.
  40. ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 14. — Вильна, 1887. С. 84.
  41. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 559.
  42. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1319.
  43. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 417.
  44. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 28.
  45. ^ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy. T. 8. Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV—XVIII wiek. — Warszawa, 2020. S. 282.
  46. ^ Pasvalio Šv. Jono Krikštytojo parapijos jungtuvių įrašai 1706—1729 m., Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  47. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 35. — Вильна, 1910. С. 45.
  48. ^ Pabaisko dekanato vizitacija 1782—1784 m.: atlikta Vilniaus vyskupo Ignoto Jokūbo Masalskio parėdymu. — Vilnius, 2010. P. 283.
  49. ^ Акты издаваемые Виленской комиссией для разбора древних актов. Т. 38. — Вильна, 1914. С. 145, 147, 158.
  50. ^ Stakliškių Švč. Trejybės bažnyčia, 1796 m. mirties įrašai, Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  51. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 281.
  52. ^ Uruski S. Rodzina, herbarz szlachty polskiej. T. 4. — Warszawa, 1907. S. 262.
  53. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 6. — Rzeszów, 2006. S. 134.
  54. ^ Яўген Анішчанка, Зарубичи, Баранова, Новоселки инвентарь, Архіў гісторыка Анішчанкі, 10 сьнежня 2016 г.
  55. ^ Леанід Лаўрэш, Барцянскае староства, Pawet.net, 5 жніўня 2017 г.
  56. ^ Яўген Анішчанка, Свяцк, Родивилки, Пещаны, Соничи, инвентарь, Архіў гісторыка Анішчанкі, 3 красавіка 2016 г.
  57. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 527.
  58. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 196.
  59. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 488, 497.