Ань
Ань лац. Ań | |
Ano | |
Паходжаньне | |
---|---|
Мова(-ы) | германскія |
Іншыя формы | |
Варыянт(ы) | Ана, Ень |
Зьвязаныя імёны | Энейка, Энель, Яноўд, Овільт, Янвін, Увойна, Ангот, Улеб / Аліхвер, Онар, Энгель |
Зьвязаныя артыкулы | |
якія пачынаюцца з «Ань» |
Ань (Ень), Ана — мужчынскае імя.
Паходжаньне
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]Ана або Ена (Ano, Enno) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова ан- (эн-) паходзіць ад гоцкага *ana[2], стараверхненямецкага ano 'дзед, продак'[3]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Энейка (Эніка), Энель, Яноўд, Овільт, Янвін, Энгель (Енгель), Ангот (Анкуд), Улеб, Онар. Адзначаліся германскія імёны Enneco (Ennika), Enilo, Ennold (Analdus), Ovild, Anoin, Engell, Angodus, Uleifr, Onar.
У Прусіі бытавалі імёны: Angolt[a] (1325 і 1338 гады)[6], Anneyde (1328 год)[6], Ansutte / Ansotte (1390 год)[6]. Паводле лісту 1563 году, мещанину места Кролевецкого Ярониму Енивалъту[b][8].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Мик Аневич (1537—1538 гады)[9]; Ławryn Onowicz (1561 год)[10]; Римъ Еневичъ (1567 год)[11]; Witold Anowicz (1915 год)[12][c].
Носьбіты
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- Мік Аневіч — жыхар Жамойцкага староства, які ўпамінаецца ў 1537—1538 гадох[31]
- Урбан Аневіч — упіцкі зямянін, які ўпамінаецца ў 1587 годзе[32]
Заўвагі
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Ongolt[4] (Angold[5])
- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Anawalt[7]
- ^ Таксама:
- Анбут (адзначаліся старажытныя германскія імёны Onboth[13] і Hanobod[14]): Дашъку Онъбутовичу 2 рубли з вины в тивуна жижъморского (27 сакавіка 1486 году)[15];
- Еневід, Анвід (адзначалася германскае імя Anuidus, Anwidh[16]): под Еневидомъ… земля (1440—1492 гады)[17], Ігнаці Анвідовіч (Игнатий Антонов Анвидович) — шляхціч Менскай губэрні, прадстаўлены ў 1864 годзе[18];
- Янавік (адзначалася старажытнае германскае імя Anuvic[19]): Parafia widzka… Janowiki, zaścianek (1784 год)[20];
- Янвіл: у Сомилишъскомъ повете… чоловеки… на имя Янъвила (14 сьнежня 1517 году)[21], люди… Янъвила Едевича (22 жніўня 1523 году)[22], Родъ Янвиловъ[23], Янъ Юрьевичъ Енъвиловичъ[24] (1567 год), з роду Янвилов (15 верасьня 1568 году)[25];
- Янат: uczciwy Jakub Janat, mularz nasz, a natenczas walmistrz fortecy brzesckiej (22 ліпеня 1658 году)[26];
- Янаман (адзначалася старажытнае германскае імя Enman[7]): Marcela Janamanowicz (1832 год)[27];
- Энрык (адзначалася старажытнае германскае імя Enrich[28], Anricus[29]): ze wsi Enrykow (11 сьнежня 1707 году)[30]
Крыніцы
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 99.
- ^ A // Köbler G. Gotisches Wörterbuch. 4. Aufl, 2014.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 35.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 207.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 227.
- ^ а б в Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 12.
- ^ а б Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 101.
- ^ Метрыка Вялікага Княства Літоўскага. Кніга 44 (1559—1566 гг.). — Менск, 2001. С. 75.
- ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 30, 200.
- ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 2. — Вильна, 1882. С. 143.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 736.
- ^ Giedrojcie, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
- ^ Gerchow J. Die Gedenküberlieferung der Angelsachsen. — Berlin; New York, 1988. P. 380.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 350.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 4 (1479—1491). — Vilnius, 2006. P. 39.
- ^ Sveriges medeltida personnamn. Hft. 1. — Uppsala, 1967. S. 123.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 49.
- ^ № 125. Спісы шляхты, прадстаўленыя паміж 15.X.1863 і 15.X.1864 улучна, Сьвіслацкія аркушы
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 101.
- ^ Jodczyk K. Opisy parafii diecezji wileńskiej z 1784 roku. T. 1: Dekanat Brasław. — Białystok, 2009. S. 316, 320.
- ^ Акты, относящиеся к истории Западной России. Вып. 2. 18‑я и 32 книги записей Литовской метрики: Метрика королевы Боны. — Москва, 2018. С. 211.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 240.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 722.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 1299.
- ^ Jablonskis K. Archyvinės smulkmenos // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 415.
- ^ Metryka Litewska. Księga wpisów Nr. 131. — Warszawa, 2001. S. 128.
- ^ Helianów (gr.-kat.), Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 734.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 35.
- ^ Тяжбы литовских крестьян и жителей местечек с управителями имений: сборник документов. Ч. 2. — Вильнюс, 1961. С. 64.
- ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 30, 200.
- ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 7. ― Вильна, 1909. С. 292.