Вільда
| Вільда лац. Vilda | |
| Wildo | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Вілда, Вільдзь, Вільта, Вільць |
| Зьвязаныя імёны | Вільцейка, Вілтаўт Овільт, Эйвільд, Явільт, Ясьвільт |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Вільда» | |
Вільда (Вілда, Вільдзь), Вільта (Вільць) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
Паходжаньне
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]Вілда або Вілта, пазьней Вільда (Wildo[1], Wilto, Wilde) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -вілд- (-вілт-) паходзіць ад гоцкага wilþeis 'дзікі'[3][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Вільцейка, Вілталт, Овільт, Эйвільд (Эвільд), Явільт, Ясьвільт. Адзначаліся германскія імёны Wildike, Wiltolt, Ovild, Evilda, Awild, Asvild[b].
Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Wild (Wilde, Wildo, Wilda), Hewiltus[9].
У Прусіі бытавалі імёны Wiltico / Wilticke[c], Wiltut / Wiltuthe[d] (1397 год), Wiltaute / Wiltaut[e] (1315 і 1380 гады)[13][14]. У 1634 годзе ў Каралявецкім унівэрсытэце навучаўся Christophorus Wilde, Ortelsburgensis Borussus, у 1654 годзе — Philippus Bartholomeus Wilde, Schiffenburga-Prussus[15].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: земль пустых в Оболцохъ… а Дробышевы Вилтевича (12 жніўня і 17 верасьян 1519 году)[16]; Wilthowa (1563 год)[17]; Hans Conrad Wildt, Mahler von Grodno (сакавік — красавік 1656 году)[18]; Jan Wildziewicz (1690 год)[19]; Andreas Wiłda (1707 год)[20]; u Baltazara Wiłdy soli… u jmci pana Wildy kupca Ryzkiego… Wildzie… Baltarza Wildy (4 лістапада 1777 году)[21]; Thomas Wildziewicz (6 жніўня 1790 году)[22][23]; Szymon Wildziewicz budowniczy witebski (17 лістапада 1790 году)[24][f].
Носьбіты
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- Валенці Вільда — вайсковы і дзяржаўны дзяяч Рэчы Паспалітай, маёр войскаў каронных, пісар дэкрэтавы зямянскі смаленскі ў 1792 годзе[39]
- Валенці Вільда — прэор Гарадзенскага кляштару камэдулаў у 1794 годзе[40]
Вільдзевічы (Wildziewicz) гербу Вянява — літоўскі шляхецкі род[41].
На гістарычнай Віленшчыне існуе вёска Вільдзішкі.
Заўвагі
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае за найбольш адэкватнае тлумачэньне іменных асноваў -вілт- і -віл- зь летувіскай мовы vìltis 'спадзявацца, мець надзею', viltìs 'надзея'[4] (упершыню фіксуецца ў слоўніку Канстанціна Шырвіда[5])
- ^ Таксама адзначаліся германскія імёны Wildilo[1], Wiltune[6], Wildbertus (Wild-bertus), Wildekinnus (Wilde-kinnus)[7], Wildemarius (Wilde-marius), Wildrada (Wild-rada)[8]
- ^ Адзначалася германскае імя Wildike[10]
- ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Vilithuta[11]
- ^ Адзначалася германскае імя Wiltolt[12]
- ^ Таксама:
- Жвілт (параўн.: Dawid Żminigajło Jawgiel, т. б. z Minigajła[25]): доилиды Жвилтовичи (1440—1492 гады)[26];
- Вілдзень (адзначалася старажытнае германскае імя Vilden[27], Vuildanus[8]): Samayten gegeben, Wilthennen bruder (20 сакавіка 1400 году)[28], homines… Pieszko Wildenicz (3 чэрвеня 1510 году)[29];
- Вілдун: села Вилдуновъ (1554 год)[30];
- Вілдут, Вілдот (адзначалася германскае імя Wiltet[31]): Янко Вилдутович… Янко Вилдотович (1537—1538 гады)[32];
- Вілтар (адзначалася старажытнае германскае імя Wildhari[33]): Юрко Вилтаренко (1649 год)[34];
- Вілтэйт: Dobko Wiltheytowic (1558 год)[35];
- Манстывілд: cum Monstiwyld[36], Monstwid[37], Monstwild[38] (2 кастрычніка 1413 году)
Крыніцы
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- ^ а б Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 473.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1591.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
- ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 24.
- ^ vilti̇̀s, Lietuvių kalbos žodynas
- ^ Barber H. British Family Names: Their Origin and Meaning, with Lists of Scandinavian, Frisian, Anglo-Saxon and Norman Names. — Longon, 1894. P. 56.
- ^ Dräger K. Deutscher Familiennamenatlas. Bd. 6. — Berlin; Boston, 2017. S. 574.
- ^ а б Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 224.
- ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 103, 288.
- ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1971. S. 611.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1606.
- ^ Scheffler-Erhard C. Alt-Nürnberger Namenbuch. — Nürnberg, 1959. S. 16.
- ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 736.
- ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 118.
- ^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 356, 538.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 25 (1387—1546). — Vilnius, 1998. P. 163—164.
- ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 2. — Вильна, 1882. С. 328.
- ^ Augusiewicz S. Spis uchodźców z Wielkiego Księstwa Litewskiego w Prusach Książęcych w latach 1655—1656 w zbiorach Geheimes Staatsarchiv Preussicher Kulturbesitz w Berlinie // Komunikaty Mazursko-Warmińskie. Nr. 1 (271), 2011. S. 133.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 239.
- ^ Pasvalio Šv. Jono Krikštytojo parapijos jungtuvių įrašai 1706—1729 m., Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
- ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 19. — Витебск, 1889. С. 301, 304, 306.
- ^ Sẽnosios Pasvalio bažnyčios knygos. X. 1776—1793 metų jungtuvių metrikų knyga. — Savilaida, 2016. P. 55.
- ^ Sẽnosios Pasvalio bažnyčios knygos. IX. 1788—1794 metų mirties metrikų knyga. — Savilaida, 2016. P. 22.
- ^ Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės seimelių instrukcijos (1788—1790). — Vilnius, 2015. P. 55.
- ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 303, 443.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 52.
- ^ Briggs K. An index to personal names in English place-names. — Nottingham, 2023. P. 279.
- ^ Das Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399—1409. — Königsberg, 1896. S. 70.
- ^ Rowell S. C. Acta primae visitationis diocesis vilnensis anno domini 1522 peractae. Vilniaus Kapitulos Archyvo Liber IIb atkūrimas. — Vilnius, 2015. P. 125.
- ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 8. — Вильна, 1870. С. 77.
- ^ Dijkstra W. Friesch woordenboek (Lexicon frisicum). — Leeuwarden, 1911. S. 442.
- ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 92, 275.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 473.
- ^ Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — К., 1995. С. 111.
- ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 415.
- ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 54.
- ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 57.
- ^ Akta unji Polski z Litwą, 1385—1791. — Kraków, 1932. S. 70.
- ^ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy. T. 4. Ziemia smoleńska i województwo smoleńskie XIV—XVIII wiek. — Warszawa, 2003. S. 123.
- ^ Яўген Анішчанка, Духовенство Гродненского повета в восстании 1794 г., Архіў гісторыка Анішчанкі, 22 лістапада 2016 г.
- ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 5. — Rzeszów, 2001. S. 360.