Перайсьці да зьместу

Віна (імя)

Дадаць спасылкі
Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Віна
лац. Vina
Wino
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Іншыя формы
Варыянт(ы) Віні, Вэйн
Вытворныя формы Война
Зьвязаныя імёны Вінка, Вінела, Віняш, Вінбор, Вінаўд, Вінгер, Вінгіль, Вінгольт, Вінар, Вінарт, Вінмот, Вінстаўт
Азьвін, Альвін, Бальдвін, Барвін, Більвін, Бутвін, Гальвін, Гедвін, Гервін, Эртвін, Гутвін, Давінь, Дольвін, Дэрвін, Жадзьвін, Жыдавін, Ісавін, Карвіна, Лодвін, Лонгвін, Людвін, Манівін, Мантывін, Мардвін, Медвін, Мервін, Радавін, Сельвін, Таўтвін, Турвін, Цільвін, Ягвін, Янвін
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Віна»

Віна, Віні (Вэйн) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Паходжаньне

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Віна або Віні, пазьней Вайна (Wino, Wini, Weine[1]) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -він- паходзіць ад гоцкага wins 'сябар'[3][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Вінела, Вінбор (Вімбар, Вімбэр), Вінаўд (Вінальд), Вінгер, Вінгіль, Вінгольт, Вінар, Вінарт, Вінмот, Вінстаўт, Азьвін, Альвін, Бальдвін, Барвін, Більвін, Бутвін (Ботвін), Гальвін, Гедвін, Гервін, Эртвін, Гінвін, Гутвін, Давінь, Дольвін, Дэрвін, Жадзьвін, Жыдавін, Ісавін, Карвіна, Лодвін, Лонгвін, Людвін, Манівін, Мардвін, Медвін, Мервін, Монтывін, Радавін, Сельвін, Таўтвін, Турвін, Цільвін, Ягвін (Яквін), Янвін. Адзначаліся германскія імёны Winela, Wimber, Winoldus, Winger, Winigilo, Wingolt, Winear, Winard, Winimod, Winstalt, Asvin, Alwin, Baldwin, Barwin, Biliwin, Butwin (Botwin), Galvin, Gedovin, Gerwin, Hertwin, Genuinus, Gutvinus, Dawin, Dolwin, Derwine, Saduinus, Sidewine, Isovin, Caruin, Lodwin, Langwin, Liuduin, Manewine, Martoin (Merduwinus), Medwinus, Mervinus, Mondawin, Radowin, Selwin, Teutwin, Thurwine, Tziliwin, Egwinus (Acwin), Anwin[b].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Win (Wino), Winko (Winek), Winand (Winant), Wingart, Winer[7], Winard, Winrych, Baldwin (Baldewin, Balduwinus, Beldwin), Berwin, Dalwin, Derwinus, Detwin, Gostwin (Gośćwin), Gerwin, Gotwin, Goswin, Herwin (Erwin), Hiltwin, Keswin, Lewin, Lutwin, Ortwin, Rychwin (Rykwin, Rekwin), Trutwin[8].

У Чэхіі гістарычна бытавалі германскія імёны L'utvín, Ortvín[9].

У Прусіі бытавалі імёны: Winiko[c] (1360 год)[11], Wynote[d], Gauwina[e] (1295 год)[14], Gaudewine[f] (1409 год), Girwyn / Gerwin[g], Monthewinne[h][18].

Германскае імя Wyneke бытавала ў XV ст. у Рызе[19].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Thomek Winowicza (1563 год)[20]; Regina Wejnowa (1782—1784 гады)[21][i].

Носьбіты

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Віневічы (Winiewicz) — літоўскі шляхецкі род зь Віленскага павету[27].

Заўвагі

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае брак адэкватнага тлумачэньня іменнай асновы -він- зь летувіскай мовы, адзначаюся магчымасьць повязі з асновай -вайн-[4]
  2. ^ Таксама адзначаліся германскія імёны Winebardus (Wine-bardus)[5], Uinebod (Uine-bod)[6]
  3. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Winika[10]
  4. ^ Адзначалася германскае імя Vinat-[12]
  5. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gauvin[13]
  6. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gautvin (Gaudoin)[15]
  7. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Gerwin (Girwin)[16]
  8. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Mondawin (Mundawins)[17]
  9. ^ Таксама:
    • Вінбут (адзначалася старажытнае германскае імя Uinebod[22]): на тэрыторыі цяперашняй Летувы фіксавалася прозьвішча Вінбут у летувізаванай форме[23];
    • Вінгела (адзначалася германскае імя Wengel[24], Winkel[25], Weinigel[1]): Jan Wingełowicz (7 красавіка 1610 году)[26]

Крыніцы

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  1. ^ а б Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 64.
  2. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1610—1611.
  3. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  4. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 24.
  5. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 226.
  6. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 558.
  7. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 7: Suplement. Rozwiązanie licznych zagadek staropolskiej antroponimii. — Kraków, 2002. S. 621.
  8. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 283, 287, 289.
  9. ^ Svoboda J. Bemerkungen über alttschechische Personennamen deutscher Herkunft // Onomastica Slavogermanica. III. — Berlin, 1967. S. 37.
  10. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1611.
  11. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 736.
  12. ^ Sveriges medeltida personnamn — förnamnsregister Abbe-Øxvidh, Institutet för språk och folkminnen
  13. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 625.
  14. ^ Dukavičienė I. XIII amžiaus prūsų asmenvardžiai prūsų registre // Acta linguistica Lithuanica. T. 72, 2015. P. 235.
  15. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1611.
  16. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 588.
  17. ^ Gamillscheg E. Romania Germanica. Bd. 2: Die Ostgoten. Die Langobarden. Die altgermanischen Bestandteile des Ostromanischen. Altgermanisches im Alpenromanischen. — Berlin und Leipzig, 1935. S. 13.
  18. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 29, 33, 62, 118.
  19. ^ Siliņa-Piņķe R. Rufnamen in Riga im 15. Jahrhundert: Überlegungen über eine schichtenspezifische Namengebung // Die Stadt und ihre Namen. Bd. 2., 2013. S. 248.
  20. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 2. — Вильна, 1882. С. 414.
  21. ^ Pabaisko dekanato vizitacija 1782—1784 m.: atlikta Vilniaus vyskupo Ignoto Jokūbo Masalskio parėdymu. — Vilnius, 2010. P. 284.
  22. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne dans les registres de comptes de l’Hôtel-Dieu de Soissons au XVe siècle // L’Onomastique, témoin de l’activité humaine. Actes du Colloque d’onomastique du Creusot (mai/juin 1984). — Paris, 1985. P. 558.
  23. ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 2. — Vilnius, 1989. P. 1221.
  24. ^ Heintze A. Die deutschen Familien-Namen, geschichtlich, geographisch, sprachlich. — Halle, 1903. S. 255.
  25. ^ Knorr W. Die Familiennamen des Fürstenthums Lübeck. — Entin, 1876. S. 47.
  26. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 49.
  27. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 850.
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Віна_(імя)&oldid=2591201»