Перайсьці да зьместу

Савіла

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Savila
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Saba + суфікс з элемэнтам -л- (-l-)
Іншыя формы
Варыянт(ы) Савула, Савуль, Саваль, Саўль, Завіла
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Савіла»

Савіла, Савула (Савуль, Саваль, Саўль, Завіла) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Савіла, Савула, Савала або Саўл (Savila[1], Savilo[1][2], Sauulo, Savalo, Saul) — імя германскага паходжаньня[3]. Іменная аснова саў- паходзіць ад гоцкага і бургундзкага sauil, старагерманскага sowila 'сонца'[4][a]. Сярод ліцьвінаў бытавалі імёны Савігайла (Саўгел), Савігін (Саўгін), Саўгут, Саўконт, Саўрык (Сеўрык). Адзначаліся германскія імёны Savigello, Sawkin, Savegodo (Savegotis), Savegonte, Savericus (Severicus).

У Прусіі бытавалі імёны: Sawkor, Sawgute / Sawgotthe[b][7], Sawarycke / Sauricke[c] (1315 і 1365 гады)[9], Sawirte[d][11].

У Польшчы ў 1564 годзе адзначалася прозьвішча Sawiło (Szawiło)[12].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Penyuk Yurkheło Sowiłowicz (7 кастрычніка 1514 году)[13]; люди Костюшковские тяглые… Матей, Петрель Совулевичы (1549 год)[14]; мещане Мозырские… Федко Саволь (1552 год)[15]; Lukyan Szawylowycz… Stecz Szawylowycz (1552—1555 гады)[16]; Trochim Sowoliewic (1558 год)[17]; Juchno Ssawiłowicz… Sczepan Sawiłowicz… Łunko Sawiłowicz… Łunko Sawiłowic… Łunko Ssawiłowic (1561—1566 гады)[18]; дом Савуловъ кожамяковъ… дом Савулевь (19 лютага 1566 году)[19]; Derewnia Andrzejewo… Iurko Sawulewicz… Der. Obołonie… Sciepan Sawilewicz… Derewnia Zkocikowo… Andrian Sawulewicz (1654 год)[20]; Paweł Zawila (6 лістапада 1671 году)[21]; Jacobus Sawlewicz de Olita (28 лістапада 1722 году)[22]; Sawiłowszczyzna (1744 год)[23][e].

Саўлевічы (Saulewicz) гербу Сулімалітоўскі шляхецкі род[35].

  1. ^ Польска-летувіская аўтарка Юстына Вальковяк прызнае за найбольш адэкватнае тлумачэньне іменнай асновы саў- зь летувіскай мовы sãvas 'свой, уласны'[5] (не адзначаючы, аднак, часу першай фіксацыі адпаведнага слова з такім значэньнем у летувіскіх слоўніках)
  2. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Savegotis[6]
  3. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Savaricus[8]
  4. ^ Адзначалася старажытнае германскае імя Seviertus[10]
  5. ^ Таксама:
    • Савейка: Saweykiszkie (25 траўня 1505 году)[24], Józef Soweykа (1667 год)[25], na miejscu P. Józefa Soweyki (1690 год)[26];
    • Савань: Саваневічы (Sawaniewicz) гербу Трубы — літоўскі шляхецкі род[27];
    • Савант: Sawanciszki (1744 год)[23];
    • Савібор: земля Совиборова в Рудоминъскои волости (1440—1492 гады)[28];
    • Саварт (адзначалася старажытнае германскае імя Seviertus[10]): у XVI ст. існавалў «дварэц» Савортавы (Совортовы) у Жамойцкім старостве[29];
    • Савойна: велюнци… а Юремъ Совоиновичомъ (1440—1492 гады)[30];
    • Саўгоўд (адзначалася старажытнае германскае імя Salgaudis[31]): у XVI ст. існавала «зямля» Саўгодзішкі (Совговдишки) у Жамойцкім старостве[29];
    • Саўдарг: Jakub Saudarg… Andrzey Saudarg (1784 год)[32];
    • Саўнар: Петраш Совнарович (1537 год)[33], Hrehory Węcławowicz Sawnarowicz na miejscu Dawida Sawnarowicza i Jana Józefowicza Sawnarowicza… Kazimier Sownar (1667 год)[34]
  1. ^ а б Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 196.
  2. ^ Repertori D’Antropònims Catalans (RAC). Vol. 1. — Barcelona, 1994. P. 479, 733.
  3. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1301.
  4. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 18.
  5. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 23.
  6. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 15, 1973. S. 18 (264).
  7. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 90.
  8. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 195.
  9. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 710.
  10. ^ а б Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 195.
  11. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 90—91.
  12. ^ Antroponimia Polski od XVI do końca XVIII wieku. T. 4: Pl—St. — Kraków, 2013. S. 304.
  13. ^ Акты, отно­ся­щи­е­ся к исто­рии Запад­ной Рос­сии. Вып. 2. 18‑я и 32 кни­ги запи­сей Литовской мет­ри­ки: Мет­ри­ка коро­ле­вы Боны. — Москва, 2018. С. 207.
  14. ^ Документы Московского архива Министерства юстиции. Т. 1. — М., 1897. С. 109.
  15. ^ Архив Юго-Западной России. Ч. 7, т. 1. — Киев, 1886. С. 626.
  16. ^ Писцовая книга Пинского и Клецкого княжеств, составленная Пинским старостою Станиславом Хвальчевским в 1552—1555 г. — Вильна, 1884. С. 165—167.
  17. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 464.
  18. ^ Писцовая книга бывшего пинского староства составленная по повелению короля Сигизмунда Августа в 1561—1566 годах пинским и кобринским старостой Лаврином Войной. Ч. 2. — Вильна, 1874. С. 524, 532, 540, 542, 544, 546.
  19. ^ Klovas M., Meilus T. Vilniaus magistratui pavaldžių vakarinių priemiesčių ir palivarkų 1566 m. pagalvės ir 1596 m. nekilnojamojo turto laikytojų mokesčių mokėtojų sąrašai // Lietuvos istorijos metraštis. 2015/1. P. 175.
  20. ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 14. — Вильна, 1904. С. 10, 16.
  21. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 284.
  22. ^ Stakliškių Švč. Trejybės bažnyčia, 1720—1723 m. jungtuvių įrašai, Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  23. ^ а б Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  24. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 699.
  25. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 5. — Warszawa, 2016. S. 302.
  26. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 78.
  27. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 5. — Rzeszów, 2001. S. 16.
  28. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 21.
  29. ^ а б Спрогис И. Я. Географический словарь древней Жомойтской земли XVI столетия. — Вильна, 1888. С. 295.
  30. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 48.
  31. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 194.
  32. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 25. — Вильна, 1898. С. 527, 532.
  33. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 59.
  34. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 5. — Warszawa, 2016. S. 304—305.
  35. ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 5. — Rzeszów, 2001. S. 16.