Савіла
| Савіла лац. Saviła | |
| Savila | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Soava + суфікс з элемэнтам -л- (-l-) |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Савула, Савуль, Саваль, Саўль, Завіла, Шавела |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Савіла» | |
Савіла (Завіла, Савель, Шавела), Савула (Савуль, Саваль, Саўль) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
Паходжаньне
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]Савіла, Савула, Савала або Саўл (Savila[1], Savilo[1][2], Sauulo, Savalo, Saul) — імя германскага паходжаньня[3]. Іменная аснова саў- (імёны ліцьвінаў Савігайла, Саўгут, Саўконт; германскія імёны Savigello, Savegot, Savegonte) паходзіць ад гоцкага і бургундзкага sauil, старагерманскага sowila 'сонца'[4].
У Польшчы ў 1564 годзе адзначалася прозьвішча Sawiło (Szawiło)[5].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Penyuk Yurkheło Sowiłowicz (7 кастрычніка 1514 году)[6]; людеи на имя Савила Кебетовичъ (8 сьнежня 1522 году)[7]; люди Костюшковские тяглые… Матей, Петрель Совулевичы (1549 год)[8]; мещане Мозырские… Федко Саволь (1552 год)[9]; Lukyan Szawylowycz… Stecz Szawylowycz (1552—1555 гады)[10]; Trochim Sowoliewic (1558 год)[11]; Juchno Ssawiłowicz… Sczepan Sawiłowicz… Łunko Sawiłowicz… Łunko Sawiłowic… Łunko Ssawiłowic (1561—1566 гады)[12]; дом Савуловъ кожамяковъ… дом Савулевь (19 лютага 1566 году)[13]; Derewnia Andrzejewo… Iurko Sawulewicz… Der. Obołonie… Sciepan Sawilewicz… Derewnia Zkocikowo… Andrian Sawulewicz (1654 год)[14]; Paweł Zawila (6 лістапада 1671 году)[15]; Jacobus Sawlewicz de Olita (28 лістапада 1722 году)[16]; Sawiłowszczyzna (1744 год)[17]; Jaracz Sawiel (1863 год)[18].
Носьбіты
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]Саўлевічы (Saulewicz) гербу Суліма — літоўскі шляхецкі род[19].
Шавела (Szaweło) — прозьвішча, гістарычна зафіксанае на тэрыторыі цяперашняй Летувы[20].
Крыніцы
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- ^ а б Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 196.
- ^ Repertori D’Antropònims Catalans (RAC). Vol. 1. — Barcelona, 1994. P. 479, 733.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1301.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 18.
- ^ Antroponimia Polski od XVI do końca XVIII wieku. T. 4: Pl—St. — Kraków, 2013. S. 304.
- ^ Акты, относящиеся к истории Западной России. Вып. 2. 18‑я и 32 книги записей Литовской метрики: Метрика королевы Боны. — Москва, 2018. С. 207.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 179.
- ^ Документы Московского архива Министерства юстиции. Т. 1. — М., 1897. С. 109.
- ^ Архив Юго-Западной России. Ч. 7, т. 1. — Киев, 1886. С. 626.
- ^ Писцовая книга Пинского и Клецкого княжеств, составленная Пинским старостою Станиславом Хвальчевским в 1552—1555 г. — Вильна, 1884. С. 165—167.
- ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 464.
- ^ Писцовая книга бывшего пинского староства составленная по повелению короля Сигизмунда Августа в 1561—1566 годах пинским и кобринским старостой Лаврином Войной. Ч. 2. — Вильна, 1874. С. 524, 532, 540, 542, 544, 546.
- ^ Klovas M., Meilus T. Vilniaus magistratui pavaldžių vakarinių priemiesčių ir palivarkų 1566 m. pagalvės ir 1596 m. nekilnojamojo turto laikytojų mokesčių mokėtojų sąrašai // Lietuvos istorijos metraštis. 2015/1. P. 175.
- ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 14. — Вильна, 1904. С. 10, 16.
- ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 284.
- ^ Stakliškių Švč. Trejybės bažnyčia, 1720—1723 m. jungtuvių įrašai, Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
- ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
- ^ Butrymańce, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
- ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 5. — Rzeszów, 2001. S. 16.
- ^ Lietuvių pavardžių žodynas. T. 2. — Vilnius, 1989. P. 897.