Перайсьці да зьместу

Гентыла

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Gentile
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Gento + суфікс з элемэнтам -л- (-l-)
Іншыя формы
Варыянт(ы) Гінтыла, Гінтэль, Гендзела, Гінтала
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Гентыла»

Гентыла, Гінтыла (Гінтэль), Гендзела, Гінтала — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Гантала, Генціла, Гендзела, пазьней Гіндэль або Гентэль (Gantalo, Gentile[1], Gendele, Gindel, Gentel[2]) — імя германскага паходжаньня[3]. Іменная аснова -генд- (-гент-, -гінт-) (імёны ліцьвінаў Гінтэр, Агінт, Эйгінт; германскія імёны Genter, Aginto, Eigint) паходзіць ад гоцкага gands 'посах', пераноснае 'чары'[4].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскіх імёнаў Gindel і Gincyl[5].

У Прусіі бытавала імя Гандыл (Гінтыл, Гінтэль): Gandil (або Gaudil, 1360 год)[6], Gintil (1364, 1372, 1388[7], 1399 гады[8]), Gintel (1372, 1410 і 1419 гады)[8].

У Польшчы адзначаецца прозьвішча Гендзэль (Gendzel)[9].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Gintil (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[10]; der Littowen gesinde. Gandiln (1404 год)[11][12]; generoso domino Petro alias Hyndyło (8 красавіка 1478 году)[13]; Marcin Gędziełowicz[14]… Adam Gintyło… Jan Gintyło… Jerzy Gintyło na miejscu rodzica swego Stanisława Gintyły… Kazimierz Gintyło na miejscu ojca swego Kazimierza Gintyła… Krzysztof Gintyło… Wojciech Gintyło… Anna Mikolajewiczówna Andrzejowa Gintyłowa na miejscu nieboszczyka małżonka swego Andrzeja Gintyły (1667 год)[15]; jey mosci paniey Maryanne Gincelownie Jakubowey Sztrunkowey (7 лютага 1668 году)[16]; Jan Gintiłło[17], Józef Kazimierz Gintyło[18], Jan Gintiło[19], Samuel Gintiło… Dawid Gintiło[20], Kazimierz Gintiło[21], Dawid Gintel… Kazimierz Gintel[22] (1690 год); для пана Гентылы… Гентылы (1710 год)[23][24]; Gindzele (1744 год)[25].

Гендзяловічы і Гінтылы — літоўскія шляхецкія роды, якія мелі ўладаньні на Жамойці

Гентылы — літоўскі шляхецкі род[27].

У былым Жамойцкім старостве існуе вёска Гінтэлішкі.

  1. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 15, 1973. S. 85 (331).
  2. ^ Heintze A. Die deutschen Familien-Namen, geschichtlich, geographisch, sprachlich. — Halle, 1903. S. 140.
  3. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 595, 1685.
  4. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  5. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 84—85.
  6. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 502.
  7. ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 506.
  8. ^ а б Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 32.
  9. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 116.
  10. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 667.
  11. ^ Das Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399—1409. — Königsberg, 1896. S. 315.
  12. ^ Ivoška D. Litauische historische Personennamen in dem Marienburger Tresslerbuch der Jahre 1399—1409 // Acta linguistica Lithuanica. T. 81, 2019. P. 99.
  13. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 360.
  14. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 2. — Warszawa, 2015. S. 30.
  15. ^ Błaszczyk G. Herbarz szlachty żmudzkiej. T. 2. — Warszawa, 2015. S. 116.
  16. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 269.
  17. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 70.
  18. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 79.
  19. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 117.
  20. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 151.
  21. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 152.
  22. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Księstwo Żmudzkie 1690 r. — Warszawa, 2009. S. 154.
  23. ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 18. — Витебск, 1888. С. 4, 8—10, 12, 14, 16—17, 19—23, 25—29.
  24. ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 17. — Витебск, 1888. С. 70, 72—74.
  25. ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  26. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 5. ― Вильна, 1907. С. 23.
  27. ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на Ґ, Згуртаваньне беларускай шляхты