Готаўт

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
(Перанакіравана з «Гутаўт»)

Готаўт (Готалт, Готальт), Гутаўт (Гутальт) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Паходжаньне[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Готалд, пазьней Готальд (Gothold, Gotaldus[1], Gottold[2]) — імя германскага паходжаньня[3]. Іменная аснова -гуд- (-год-, -гут-) (імёны ліцьвінаў Готарт, Гудман, Саўгут; германскія імёны Gotard, Gutmann, Savegodo) паходзіць ад гоцкага guþs 'Бог', gôþs 'добры, старанны, пабожны' або *guts 'гот'[4], а аснова -валд- (-алд, -олт) (імёны ліцьвінаў Геральт, Левалт, Рамвольт; германскія імёны Gerwald, Lewolt, Romuald) — ад гоцкага і германскага waldan 'валодаць, гаспадарыць' або wulþus 'слава, мажнасьць'[5][a].

Адпаведнасьць імя Готаўт (Гутаўт) германскаму імю Godoald (Guduald) сьцьвердзіў францускі лінгвіст-германіст Раймонд Шмітляйн, які на падставе шматгадовых дасьледаваньняў прыйшоў да высноваў пра германскае паходжаньне літоўскіх уласных імёнаў[8].

Этымалягічны слоўнік старапольскіх асабовых імёнаў, выдадзены Польскай акадэміяй навук, адзначае гістарычнае бытаваньне ў Польшчы германскага імя Gotalt[9].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Воитъку Кготовтовичу чоловекъ (1440—1492 гады)[10]; Georgius Gottoltowycz (13 ліпеня 1443 году)[11]; proinde nos Anna relicta olim Georgii felicis memoriae Gotoltowicz (24 чэрвеня 1468 году)[12]; nobilis domini Jusko Gotholtowycz (30 верасьня 1471 году)[13]; Ego Anna relicta felicis memoriae domini Georgii Gotołtowicz (22 траўня 1478 году)[14]; ego Georgius alias Gotholtowicz una cum genitrice mea Ludomilla (1483 год[b])[15], et coram Gutholth Stanislao[15], Ego quidem Stanislaus Gutholth heres de Skrobovo[16] (1483 год); Ego igitur Georgius Gotholtowycz (24 сакавіка 1484 году)[17][18]; coram Gutholth… coram Stanislao Gutholth (1486 год)[19]; Кготолтовских же людеи (15 ліпеня 1494 году)[20]; пани Лодятинои Индриховичовои Алене з невесткою ее пани Яновою Кготовтовичовою (24 чэрвеня 1496 году)[21]; пани Юхновая Кготовтовича Бурцовая… пана Воитковы Кготовътовича (28 траўня 1501 году)[22]; nos quidem nobiles nomine et cognomine Gutholth Mychaylovyczy de Szkrobovo, Zyborthovyczy, Tharaszevyczy, Thraczevyczy, Vyszadovyczy, Juryovyczy, Nyekraszevyczy (1502 год)[23]; а Мика и его братьи Кготовътовичовъ (22 ліпеня 1509 году)[24]; Кгутовтовичы, люди волости Высокодворское… Кгутовътовичъ Шымъко (10 кастрычніка 1536 году)[25]; Рим Кготовтович (1536—1537 гады)[26]; под завесистою печатью Юрья Юшъкевича Кготолтовича-Буръца (18 студзеня 1548 году)[27]; poddany krol. iego mlczi Jaczko Gutholtowic (1558 год)[28]; земенинъ нашъ земъли Жомойтъское Станиславъ Юревичъ Кготовтъ (20 лістапада 1583 году)[29]; Ониско Готовчич (13 сьнежня 1588 году)[30]; покладал листок князя великого Витолта, даны Кготовту на земълю и на чоловека Кговдъмонта (2 чэрвеня 1592 году)[31]; панъ Юрый Акгуштыновичъ Кготовть (14 кастрычніка 1652 году)[32]; Maciey Gatowtt[33], Maciey Gatowt[34], Alexander Gotowt[35], Dawid Gotowt, Jerzy Gotowt[36] (20 кастрычніка 1655 году); frater Marianus Gottout (1709 год)[37].

Носьбіты[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Готаўты — літоўскі шляхецкі род зь Віленскага павету[42].

Гаталтовічы (Gotołtowicz) — шляхецкі род Рэчы Паспалітай з Валынскага ваяводзтва[43].

Глядзіце таксама[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Заўвагі[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

  1. ^ Апроч таго, адзначалася старажытнае германскае імя Theudigota[6] (Theudeguto[7])
  2. ^ У публікацыі 1939 году адпаведны дакумэнт азначаецца як «падроблены»

Крыніцы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

  1. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 113.
  2. ^ Kapff R. Deutsche Vornamen: mit den von ihnen abstammenden Geschlechtsnamen sprachlich erläutert. — Nürtingen am Neckar, 1889. S. 40—41.
  3. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 685.
  4. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 134.
  5. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  6. ^ Schonfeld M. Wörterbuch der altgermanischen personen-und völkernamen. — Heidelberg, 1911. S. 230.
  7. ^ Anhang 3 Wörterbuch der gotischen Namen // Köbler G. Gotisches Wörterbuch. — Leiden — Köln, 1989.
  8. ^ Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 103.
  9. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 75.
  10. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 3 (1440—1498). — Vilnius, 1998. P. 23.
  11. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 202.
  12. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 293.
  13. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 319.
  14. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 365.
  15. ^ а б Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 391.
  16. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 392.
  17. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 394.
  18. ^ Pergamentų katalogas. — Vilnius, 1980. P. 49.
  19. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 2: 1468—1501. — Kraków, 1939. S. 413—414.
  20. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 4 (1479—1491). — Vilnius, 2006. P. 54.
  21. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 6 (1494—1506). — Vilnius, 2007. P. 126.
  22. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 5 (1427—1506). — Vilnius, 2014. P. 151.
  23. ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 636.
  24. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 8 (1499—1514). — Vilnius, 1995. P. 325.
  25. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 19 (1535—1537). — Vilnius, 2009. P. 246—247.
  26. ^ а б Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 367.
  27. ^ Литовська Метрика. Кн. № 235 (20) (1547—1549). — Київ, 2019. С. 44.
  28. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 190, 208.
  29. ^ Метрыка Вялікага Княства Літоўскага. Кніга 70 (1582—1585 гг.). — Менск, 2008. С. 212.
  30. ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 1. — Вильна, 1867. С. 172.
  31. ^ Jablonskis K. Nauji Vytauto laikotarpio aktai // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 387.
  32. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 249.
  33. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 302.
  34. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 305.
  35. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 331.
  36. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 332.
  37. ^ Memoriale Fratrum Minorum Conventualium Vilnensium (1702—1832). — Vilnae, 2020. P. 109.
  38. ^ Saviščevas E. Polityka nadań wielkich książąt litewskich na Żmudzi w pierwszej połowie XV wieku // Prace historyczne 141, z. 2 (2014). S. 496.
  39. ^ а б Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 52.
  40. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 1. ― Вильна, 1901. С. 166.
  41. ^ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy. T. 4. Ziemia smoleńska i województwo smoleńskie XIV—XVIII wiek. — Warszawa, 2003. S. 193.
  42. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 507.
  43. ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 5. — Warszawa, 1936. S. 344.