Радзіка
Радзіка лац. Radzika | |
Radike | |
Паходжаньне | |
---|---|
Мова(-ы) | германскія |
Утворанае ад | Rado + суфікс з элемэнтам -к- (-k-) |
Іншыя формы | |
Варыянт(ы) | Радыка, Радзейка, Радка, Радык |
Вытворныя формы | Рыдзіка |
Зьвязаныя артыкулы | |
якія пачынаюцца з «Радзіка» |
Радзіка (Радыка, Радка), Радзейка — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча Радык.
Паходжаньне
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]Радака, пазьней Радыка, Радэка, Радка або Ратка (Radacho, Radike, Radeke[1], Radke, Rattke) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -рад- (-рат-) (імёны ліцьвінаў Радзівіл, Раталт, Конрад; германскія імёны Ratwilius, Ratolt, Konrad) паходзіць ад гоцкага *rêþs[3], германскага rad- 'рада'[4].
Адпаведнасьць імя Радзейка германскаму імю Radecke (Radacho, Redeсo) сьцьвердзіў францускі лінгвіст-германіст Раймонд Шмітляйн, які на падставе шматгадовых дасьледаваньняў прыйшоў да высноваў пра германскае паходжаньне літоўскіх уласных імёнаў[5].
У Прусіі бытавала імя Rediko[6]. У 1625 годзе ў Каралявецкім унівэрсытэце навучаліся Jacobus Radke, Mariaeburgensis, Borussus… Johannes Radike, Regiomontanus Borussus[7].
Германскае імя Radeke бытавала ў XV ст. у Рызе[8], а ў 1278 годзе ўпамінаецца Radeke Ruthenus[9].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: de Plotzko magnus satrape nomine Radeke (Хроніка Лівоніі Германа Вартбэрга)[10]; Radike (13 і 27 лістапада, 27 сьнежня 1414 году)[11]; Radeke (30 сьнежня 1414 году, 24 студзеня і 5 лютага 1415 году)[12]; człowiek Radeyko (1422 год[13] паводле выпісу 1618 году)[14]; cum hominibus… item Szeliwonoviczy Issak, Radyvk et Radyko (22 лістапада 1460 году)[15]; homines… Radeyko Brylukowycz (3 лістапада 1505 году)[16]; люди… Радеика (22 жніўня 1523 году)[17]; з Городна… Радика Пашковича (1535 год)[18]; Мац Радеикович (16 траўня 1557 году)[19]; Paniutha Radzikowicz (1561—1566 гады)[20]; Иванъ зъ Радейковичомъ (1563 год)[21]; Онацъ Радиковичъ (1566 год)[22]; Урбанъ Радиковичъ[23], Родъ Радиковичовъ… Павелъ Радиковичъ[24] (1567 год); człowiek Radeyko (18 жніўня 1583 году)[25]; роду Радиковичовъ (12 студзеня 1584 году)[26]; Павелъ Ходоровичъ, зъ двема сынами: Рядикомъ а Степаномъ (14 ліпеня 1596 году)[27]; Radyka (1662 год)[28]; Radzikowicz (1671—1681 гады)[29]; Ród Radykowiczów w Worłowie… Ród Radykowiczów Goyluszów: p. Kazimierz Radykiewicz[30], p. Jan Radyko, p. Jan Bartłomiejowicz Radyko… p. Adam Radyko… p. Michał Radyko[31], Kazimierz Radyko[32] (1690 год); Aleksander Radyko… Piotr Radyko (6 лютага 1764 году)[33]; Piotr Radyko… Klemens Radyko (8 лютага 1769 году)[34]; Klemens Radyko (5 лютага 1776 году[35], 10 лютага 1779 году[36], 9 лютага 1785 году[37]); Piotr Radyko por. x; Klemens Radyko; Teodor Radyko[38], Klemens Radyko… Teodor Radyko[39], Aleksander Radyko[40], Aleksander Radiko[41] (21 жніўня 1780 году); Piotr Radyko, Teodor Radyko (11 лютага 1784 году)[42]; Klemens Radyko… Teodor Radyko (7 лютага 1785 году)[43]; Teodor Radyko[44], Piotr Radyko x, Teodor Radyko x, Klemens Radyko x[45] (9 лютага 1785 году); Teodor Radyko… Klemens Radyko (6 лютага 1786 году[46], 18 жніўня 1788 году[47]); Piotr Radyko, por. pow. kow.[48], Teodor Radyko, Klemens Radyko[49] (6 лютага 1786 году); Piotr Rodyko, por. pow. kow. (21 жніўня 1786 году)[50]; Klemens Rodyko (18 жніўня 1788 году)[51]; Klemens Radyko z Radyk… Teodor Radyko (10 лютага 1791 году)[52].
Носьбіты
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- Пётар Каэтанавіч Радыка — селянін-каталік з ваколіцаў Коўны, які меў у валоданьні зямлю на 1889 год[53]
Радыкі гербу Леў з Аднарогам — літоўскі шляхецкі род з Ковенскага павету Троцкага ваяводзтва[54].
Радыкі (Radyk) — літоўскі шляхецкі род з Троцкага павету[55].
Радыкевічы — літоўскі шляхецкі род[56].
Радыковічы (Radykowicz) гербу Драгамір — літоўскі шляхецкі род зь Віленскага ваяводзтва[57].
Радкевічы (Radkiewicz) — літоўскі шляхецкі род з Менскага ваяводзтва[58].
На 1906 год існавала сядзіба Раткоўшчына (Раткаўшчына) у Лепельскім павеце Віцебскай губэрні[59].
На 1909 год існавала ўрочышча Радзейкава (Родзейкава) у Менскім павеце Менскай губэрні[60].
На гістарычнай Ковеншчыне існуе вёска Радыкі, на гістарычнай Вількаміршчыне — Радзейкі, на гістарычнай Полаччыне — Радкоўшчына. Назву Радзейкішкі маюць вёскі на гістарычных Браслаўшчыне і Вількаміршчыне.
Крыніцы
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- ^ Kapff R. Deutsche Vornamen: mit den von ihnen abstammenden Geschlechtsnamen sprachlich erläutert. — Nürtingen am Neckar, 1889. S. 68.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Nordhausen, 1856. S. 1205.
- ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 193.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 18.
- ^ Schmittlein R. Les noms d’eau de la Lituanie (suite) // Revue internationale d’onomastique. Nr. 3, 1964. P. 162.
- ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 82.
- ^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 289, 292.
- ^ Siliņa-Piņķe R. Rufnamen in Riga im 15. Jahrhundert: Überlegungen über eine schichtenspezifische Namengebung // Die Stadt und ihre Namen. Bd. 2., 2013. S. 248.
- ^ Hildebrand H. Das Rigische Schuldbuch (1286—1352). — St. Petersburg, 1872. S. 84.
- ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 108.
- ^ Codex epistolaris Vitoldi. — Cracoviae, 1882. S. 299, 301, 305.
- ^ Codex epistolaris Vitoldi. — Cracoviae, 1882. S. 306, 308—309.
- ^ Saviščevas E. Polityka nadań wielkich książąt litewskich na Żmudzi w pierwszej połowie XV wieku // Prace historyczne 141, z. 2 (2014). S. 506.
- ^ Jablonskis K. Nauji Vytauto laikotarpio aktai // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 391.
- ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 269.
- ^ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 3: 1501—1507. — Kraków, 1948. S. 708.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 240.
- ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 57.
- ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 558.
- ^ Писцовая книга бывшего пинского староства составленная по повелению короля Сигизмунда Августа в 1561—1566 годах пинским и кобринским старостой Лаврином Войной. Ч. 1. — Вильна, 1874. С. 192.
- ^ Ревизия Кобринской экономии: составленная в 1563 году королевским ревизором Дмитрием Сапегой. — Вильна, 1876. С. 236.
- ^ Документы Московского архива Министерства юстиции. Т. 1. — М., 1897. С. 431.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 733.
- ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 737.
- ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 404.
- ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 392—393.
- ^ Акты издаваемые Виленской археографической комиссией. Т. 14. — Вильна, 1887. С. 545.
- ^ Walkowiak J. Współczesne nazwiska Polaków o możliwej genezie litewskiej nieobecne w LPŽ, poświadczone w kartotece antroponimicznej LKI // Onomastica (Wrocław). T. 64, 2020. S. 220.
- ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 186.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 153.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 147.
- ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 151.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 161.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 236.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 258.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 289.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 405.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 321.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 324.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 330.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 341.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 371—372.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 386.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 395, 404.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 401.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 415, 418.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 437.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 419.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 423.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 424.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 437.
- ^ Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733—1795. — Warszawa, 2019. S. 473.
- ^ Алфавитный список землевладельцев Ковенской губернии. — Ковна, 1889. С. 393.
- ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 4. — Rzeszów, 2001. S. 426.
- ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 389.
- ^ Сьпіс шляхецкіх родаў, прозьвішчы якіх пачынаюцца на Р, Згуртаваньне беларускай шляхты
- ^ Ciechanowicz J. Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 6. — Rzeszów, 2006. S. 290.
- ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 9. — Warszawa, 1938. S. 172.
- ^ Список населенных мест Витебской губернии. Витебск, 1906. С. 196.
- ^ Список населенных мест Минской губернии. — Минск, 1909. С. 171.