Перайсьці да зьместу

Эймант

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Eimunt
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Eich + Munt
Іншыя формы
Варыянт(ы) Эймунд, Эймунт, Эмант
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Эймант»

Эймант (Эймунд, Эймунт, Эмант) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Паходжаньне[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Аймунд або Эймунт (Aimundus[1], Eimunt, Eymunt, Eymond[2], Eimond[3]) — імя германскага паходжаньня[4]. Іменная аснова -эйх- (-эй-) (імёны ліцьвінаў Эйгерд, Эйгінт, Эйман; германскія імёны Eygerðr, Eigint, Eimann) паходзіць ад гоцкага agi 'лязо, булат, меч'[5], а аснова -мунд- (-мунт-, -монт-) (імёны ліцьвінаў Монтгерд, Валімонт, Жыгімонт; германскія імёны Mundgerd, Walmont, Sigimunt) — ад германскага *mundô 'рука, абарона, крэўнасьць'[6] або гоцкага munds 'моц розуму, імкненьне', mundrs 'гарлівы, палкі'[7]. Такім парадкам, імя Эймонт азначае «гарлівае лязо»[8].

Адпаведнасьць імя Аймант германскаму імю Agimund (Ekkimunt) сьцьвердзіў францускі лінгвіст-германіст Раймонд Шмітляйн, які на падставе шматгадовых дасьледаваньняў прыйшоў да высноваў пра германскае паходжаньне літоўскіх уласных імёнаў[9]. Германскі характар літоўскіх імёнаў з асновай -монт- (-мант-) — як і запазычаньне самой асновы з германскіх моваў — таксама сьцьвердзіў амэрыканскі лінгвіст Альфрэд Зэн[10].

У Прусіі бытавала імя Эймант: Eymant (1392, 1399 і 1409 гады)[11].

У Польшчы ў 1647 годзе адзначалася прозьвішча Eymundo[12].

У Польшчы адзначаюцца прозьвішчы Эйманд (Ejmond), Эймант (Ejmont, Eymont, Eymontt)[13] і Эймунт (Eymunt)[14].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Eymunten dorfe (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[15]; Eymund (26 траўня 1390 году)[16]; людеи наших чотыри службы у Жижморском повете на имя Наруша Еимонтовича (8 верасьня 1511 году)[17]; Воитешко Еимонтович (1536—1537 гады)[18]; земяном повету ковенского… з роду Емонтовичов от Каплицы Андрею Матеевичу, Лукашу Амброжевичу, Петру Мицковичу, Миколаю а Лукашу Балтромеевичомъ (15 верасьня 1568 году)[19]; Янушко, Петръ а Воитех Еимонътовичы (10 чэрвеня 1594 году)[20]; Stanisław Ejmontowicz (1621 год)[21]; Eymundo Casimirus Thomae (1647 год)[22]; Jozeph Eymont[23], Jozefch [s] Eymont[24] (20 кастрычніка 1655 году); Mikołaj Ejmont[25], Bartłomiej Ejmont[26], Ród Eymuntów… Jan i Stanisław Eymontowie[27], Kazimierz Eymont[28], Jan Eymunt[29], Krzystof Eymont[30], Mateusz Eymont[31] (1690 год); Casimirus Eymąt (1702 год)[32]; Tomasz Ejmunt… Piotr Ejmunt… Jerzy Ejmunt… Józef Ejmunt (1784 год)[33]; Adamo Eysmunt (12 студзеня 1790 году)[34]; pater Aegidius Eymontt (27 красавіка 1809 году)[35].

Носьбіты[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Эйманты (Ejmont) гербу Ястрабец, Эймунтовічы (Ejmuntowicz) і Эймантовічы (Ejmontowicz) — літоўскія шляхецкія роды зь Віленскага[38] і Троцкага паветаў[39].

Эйманты — літоўскі шляхецкі род зь Сьвянцянаў[40].

Глядзіце таксама[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Крыніцы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

  1. ^ Sveriges medeltida personnamn. Hft. 1. — Uppsala, 1967. S. 26.
  2. ^ Debrabandere F., Gysseling M. Persoonsnamen in Hulster Ambacht, 1300—1400: Persoonsnamen in de vier ambachten, 14e en 15e eeuw // Koninklijke Commissie voor Toponymie en Dialectologie: Overdrukken van de Vlaamse Afdeling. 4 (1999). P. 346.
  3. ^ Ray O. Vore navne: en etymologisk navnebok med fyldige utredninger. — Chicago, 1944. S. 105.
  4. ^ Naumann H. Altnordische Namenstudien. — Berlin, 1912. S. 54.
  5. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 19.
  6. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 180.
  7. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 18.
  8. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 26.
  9. ^ Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 102.
  10. ^ Senn A. Zur Bildung litauischer Gewässernamen // Annali. Sezione Slava. Istituto Universitario Orientale di Napoli. 2 (1959). P. 46.
  11. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 27.
  12. ^ Antroponimia Polski od XVI do końca XVIII wieku. T. 1: A—G. — Kraków, 2007. S. 428.
  13. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 107, 109.
  14. ^ Smoczyński W. Les Noms de famille polonais d’origine lituanienne // Proceedings of the Thirteenth International Congress of Onomastic Sciences, Cracow, August 21—25, 1978 / edited by Kazimierz Rymut. Vol. 2. — Kraków, 1982. P. 439.
  15. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 701.
  16. ^ Codex epistolaris Vitoldi. — Cracoviae, 1882. S. 23.
  17. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 9 (1511—1518). — Vilnius, 2002. P. 163.
  18. ^ Popisy wojskowe pospolitego ruszenia Wielkiego Księstwa Litewskiego (1524—1566). — Białystok, 2018. S. 74.
  19. ^ Jablonskis K. Archyvinės smulkmenos // Praeitis. T. 2. — Kaunas, 1933. P. 415.
  20. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 361.
  21. ^ Rejestry popisowe pospolitego ruszenia szlachty Wielkiego Księstwa Litewskiego z 1621 r. — Warszawa, 2015. S. 61.
  22. ^ Pansevič V. Vilniaus miestiečių išsimokslinimas XVII—XVIII a. — Kaunas, 2017. P. 171.
  23. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 303—304.
  24. ^ Akta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego. T. 2. — Warszawa, 2009. S. 325.
  25. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 247.
  26. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 257.
  27. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 144.
  28. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 148.
  29. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 154.
  30. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 156.
  31. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo trockie 1690 r. — Warszawa, 2000. S. 159.
  32. ^ Pasvalio Šv. Jono Krikštytojo parapijos jungtuvių įrašai 1697—1705 m., Nepriklausomas virtualus archyvas GENMETRIKA
  33. ^ Ukmergės dekanato vizitacija 1784 m. // Fontes Historiae Lituaniae. Wol. VIII, 2009. P. 133—134.
  34. ^ Sẽnosios Pasvalio bažnyčios knygos. X. 1776—1793 metų jungtuvių metrikų knyga. — Savilaida, 2016. P. 54.
  35. ^ Memoriale Fratrum Minorum Conventualium Vilnensium (1702—1832). — Vilnae, 2020. P. 257.
  36. ^ Codex epistolaris Vitoldi. — Cracoviae, 1882. S. 21.
  37. ^ Mackavičius A. Žemaitijos valsčių surašymas 1537—1538 m. — Vilnius, 2003. P. 375.
  38. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2016. S. 478—479.
  39. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 265.
  40. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 76.

Літаратура[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]