Перайсьці да зьместу

Гайліман

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Gailamanns
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Galo + Mann
Іншыя формы
Варыянт(ы) Галеман, Гальман, Гельман
Зьвязаныя імёны Мангайла
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Гайліман»

Гайліман, Галеман (Гальман, Гельман) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Гайламан, Галіман, Гальман або Гельман (Gailamanns[1], Galamannus[2], Galiman, Galmann[3], Gelman) і Манігель (Mannigel[4]) — імёны германскага паходжаньня[5]. Іменная аснова -гайл- (-гал-, -гел-) (імёны ліцьвінаў Відзігайла, Інгела, Монтгайла; германскія імёны Widigail, Ingeila, Montigel) паходзіць ад гоцкага і бургундзкага gails 'жвавы, свавольны, ганарысты'[6], а аснова -ман- (імёны ліцьвінаў Мангерд, Дзерман, Есьман; германскія імёны Mangerðr, Derman, Esmann) — ад гоцкага manna[7], германскага man 'чалавек'[8].

У Прусіі бытавала імя Гайліман: Gaylemanne (1379 год)[9], Geileman (1540 год)[9].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: людеи на име Стерковичовъ и земль пустовских у в Оникъштенском повете… Буквилъ Кголмоновичъ (4 красавіка 1525 году)[10][11]; села Кголмановичовъ (1554 год)[12]; do starosty Żmuydzkiego Golemona (3 жніўня 1583 году)[13]; do starosty Żmudzskiego Goilimona (18 жніўня 1583 году)[14]; do starosty Żmuydzkiego Golemona (4 кастрычніка 1640 году)[15]; mała kamienica quondam pana Gielmana (12 ліпеня 1690 году)[16][17].

  1. ^ Gamillscheg E. Romania Germanica. Bd. 3: Die Burgunder, Schlußwort. — Berlin und Leipzig, 1936. S. 119.
  2. ^ Polyptique de l'Abbaye de Saint-Germain des Prés rédigé au temps de l'Abbé Irminon et publié par Auguste Longnon. T. 1. — Paris, 1895. P. 350.
  3. ^ Lind E. H. Norsk-isländska dopnamn ock fingerade namn från medeltiden. — Uppsala, 1915. S. 294.
  4. ^ Eule R. Germanische und fremde Personennamen als heutige deutsche Familiennamen // Festschrift zu dem fünfzigjährigen jubiläum des Friedrichs-realgymnasiums in Berlin. — Berlin, 1900. S. 47.
  5. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 591, S. 567, 1089.
  6. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
  7. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 167.
  8. ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 23.
  9. ^ а б Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925.S. 28.
  10. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 12 (1522—1529). — Vilnius, 2001. P. 369.
  11. ^ Sinkevičiūtė D. Nežinomi Lietuvos Metrikos dvikamieniai asmenvardžiai su pirmaisiais apeliatyviniais dėmenimis // Baltistica. T. 53, Nr. 2 (2018). P. 307.
  12. ^ Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-западной Руси. Т. 8. — Вильна, 1870. С. 44.
  13. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 399.
  14. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 404.
  15. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 490.
  16. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 20. — Вильна, 1893. С. 474.
  17. ^ Metryka Litewska. Rejestry podymnego Welkiego Ksiestwa. Województwo wileńskie 1690 r. — Warszawa, 1989. S. 40—41.