Перайсьці да зьместу

Мілен

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Mellen
Паходжаньне
Мова(-ы) германскія
Утворанае ад Mello + суфікс з элемэнтам -н- (-n-)
Іншыя формы
Варыянт(ы) Мелен, Мелень, Мілень, Мілін, Мілінь
Зьвязаныя артыкулы
якія пачынаюцца з «Мілен»

Мілен (Мелен, Мелень, Мілень), Мілін (Мілінь) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Мелін, пазьней Мэлен (Melin, Mellen[1]) — імя германскага паходжаньня[2]. Іменная аснова -міл- (-мел-) (імёны ліцьвінаў Мельвід, Мілар, Мільконт; германскія імёны Melvid, Milehar, Milgunt) паходзіць ад гоцкага mildeis 'мяккі, прыязны'[3][4].

У Польшчы адзначаюцца прозьвішчы Мэлін (Melin) і Меленевіч (Mieleniewicz)[5].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: в людех наших Городенского повета… в Меленя (6 жніўня 1513 году)[6]; к тому именю отчинному Аинаровичем три чоловеки на имя Лаврина Меленевича (3 сакавіка 1514 году)[7]; в Новгородском повете, слуг путных на имя Меленевича (17 сьнежня 1514 году)[8]; Мелен Самъсонъ (1528 год)[9]; бояре земли Жомоитское, волости Ретовъское… Миколай Миленовичъ (12 лютага 1555 году)[10]; Filip Milieniewicz (1558 год)[11]; слугу Стефана Меленевича (1567 год)[12]; ze wsi Bohuszow… Karp Mileniewicz… Bor — Miliniczy (1641 год)[13]; Milinowicz… Miliniewicz (1671—1681 гады)[14]; Miłeny (1744 год)[15]; Anna Milenowicz (1814 год)[16]; Aleksander Milen (1919—1939 гады)[17].

Міліновічы (Milinowicz) — літоўскі шляхецкі род з Троцкага павету[19].

  1. ^ Brons B. Friesische Namen und Mitteilungen darüber. — Emden, 1877. S. 61.
  2. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule. T. III: Les noms de personnes contenus dans les noms de lieux. — Paris, 1985. P. 412.
  3. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 172.
  4. ^ Kremer D. Die Germanischen Personennamen in Katalonien // Estudis romànics. Nr. 14, 1972. S. 179.
  5. ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 218, 220.
  6. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 9 (1511—1518). — Vilnius, 2002. P. 222.
  7. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 9 (1511—1518). — Vilnius, 2002. P. 225.
  8. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 9 (1511—1518). — Vilnius, 2002. P. 239.
  9. ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 141.
  10. ^ Акты, издаваемые Виленской Комиссией для разбора древних актов. Т. 24. — Вильна, 1897. С. 184.
  11. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 574.
  12. ^ Литовская метрика. Отд. 1. Ч. 3. — Петроград, 1915. С. 870.
  13. ^ Ординация королевских пущ: в лесничествах бывшего Великого Княжества Литовского. — Вильна, 1871. С. 113, 219.
  14. ^ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika: Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. — Vilnius, 1977. P. 173.
  15. ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
  16. ^ Daugi, Geneteka baza Polskiego Towarzystwa Genealogicznego
  17. ^ Wykaz części majątków na Litwie Kowieńskiej w latach 1919—1939 w opracowaniu Jerzego Żenkiewicza pt. «Litwa na przestrzeni wieków i jej powiązania z Polską»
  18. ^ Опись документов Виленского центрального архива древних актовых книг. Вып. 6. ― Вильна, 1908. С. 119, 164—165, 248.
  19. ^ Spis nazwisk rodzin szlacheckich zamieszkałych w pow. trockim w XIX w., Genealogia Wileńszczyzny