Любень

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі

Любень, Любін — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.

Паходжаньне[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Асноўны артыкул: Імёны ліцьвінаў

Любін або Любен (Lubin, Luben) — імя германскага паходжаньня[1]. Іменная аснова -люб- (імёны ліцьвінаў Любейка, Любш, Любарт; германскія імёны Liubbecha, Lubisch, Lubert) паходзіць ад гоцкага liufs[2], германскага leuba, стараверхненямецкага liub 'лю́бы, каханы, мілы, прыемны'[3].

У Прусіі бытавала імя Любен: Lubene (1331 год)[4]. У 1607 і 1637 гадох у Каралявецкім унівэрсытэце навучаўся Reinholdus Lubenau, Regiomontanus Borussus[5].

Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Wissegaude vnd Lubenne… sie wonen im Brandenburgischen gebite (Паведамленьні аб літоўскіх дарогах)[6]; Псковскыхъ пословъ 5 мужь Михаила Любиновича и дружину его (Пскоўскі другі летапіс)[7]; шестдесятъ чоловековъ Мемижское и Свирянское волости на имя… а Якуба Корбутевича, а Любоня брата его (5 ліпеня 1507 году)[8]; бояре путные к тому двору Мусницкому… Любен Петрашевич (1 ліпеня 1542 году)[9]; Szydziuk Lubynic (1558 год)[10]; Bartlomiey Luben (20 лістапада 1604 году)[11]; Abram Lubenowicz Mieszczanin (Kieydanski) (1624 год)[12]; Jozeph Lubenowicz (1624 год)[13]; Kazimierz Luben (1759 год)[14]; Stanisławem Lubenem Protunc Pisarzem y Całym Szlachetnym Magistratem (1763 год)[15]; Uczciwy Maciey Luben Obywatel Kieydanski (1764 год)[16]; My Jakub y Anna z Lubenow Stankiewiczowie Małżąkowie Obywatele Miasta Kieydanskiego (1798 год)[17].

Носьбіты[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Лубені (Łubień) — прыгонныя зь вёскі Саболкаў (каля Лынтупаў), якія ўпамінаюцца ў XIX стагодзьдзі[18].

У 1905 годзе існаваў фальварак Любенішкі ў Верхнянскай воласьці[19].

Глядзіце таксама[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Крыніцы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

  1. ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 1022.
  2. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 158.
  3. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 159.
  4. ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 53.
  5. ^ Die matrikel der Universität Königsberg i. Pr. Bd. 1: Die Immatrikulationen von 1544—1656. — Leipzig, 1910. S. 176, 388.
  6. ^ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 698.
  7. ^ ПСРЛ. Т. 5. — СПб., 1851. С. 12.
  8. ^ Lietuvos Metrika. Knyga 8 (1499—1514). — Vilnius, 1995. С. 201.
  9. ^ Istorijos archyvas. T. 1: XVI amžiaus Lietuvos inventoriai. — Kaunas, 1934. P. 22.
  10. ^ Писцовая книга Гродненской экономии с прибавлениями, изданная Виленской Комиссией для разбора древних актов. Ч. 1. — Вильна, 1881. С. 556.
  11. ^ Lietuvos inventoriai XVII a. — Vilnius, 1962. P. 21, 28.
  12. ^ Ragauskaitė A. Kėdainiečių (lietuvių, lenkų) pavardžių formavimosi tendencijos XVII—XVIII amžiuje // Acta linguistica Lithuanica. T. 77, 2017. P. 59.
  13. ^ Ragauskaitė A. XVII a. kėdainiečių asmenvardžių darybos tendencijos // Baltu filoloģija. T. 27, nr. 1 (2018). P. 107.
  14. ^ Ragauskaitė A. Kėdainiečių vyrų įvardijimo tendencijos XVIII a. Kėdainių istorijos šaltiniuose // Baltu filoloģija. T. 31, nr. 1, 2022. P. 84.
  15. ^ Ragauskaitė A. Language contact between Lithuanian and Polish in the historical anthroponymy of Kėdainiai town of the seventeenth and eighteenth centuries // Acta Baltico-Slavica. Nr. 45, 2021. P. 3.
  16. ^ Ragauskaitė A. Kėdainiečių (lietuvių, lenkų) pavardžių formavimosi tendencijos XVII—XVIII amžiuje // Acta linguistica Lithuanica. T. 77, 2017. P. 65.
  17. ^ Ragauskaitė A. Kėdainiečių (lietuvių, lenkų) pavardžių formavimosi tendencijos XVII—XVIII amžiuje // Acta linguistica Lithuanica. T. 77, 2017. P. 64.
  18. ^ Malewski Cz. Rodziny szlacheckie na Litwie w XIX wieku. — Warszawa, 2022. S. 74.
  19. ^ Виленская губерния: полный список населенных мест со статистическими данными о каждом поселении. — Вильна, 1905. С. 137.