Вісігер
| Вісігер лац. Visigier / Visihier | |
| Uuisager | |
| Паходжаньне | |
|---|---|
| Мова(-ы) | германскія |
| Утворанае ад | Wiso + Gero |
| Іншыя формы | |
| Варыянт(ы) | Віскер, Візгір, Вішкер, Вешкер, Віскар |
| Зьвязаныя імёны | Gervisa |
| Зьвязаныя артыкулы | |
| якія пачынаюцца з «Вісігер» | |
Вісігер (Візгір), Віскер (Вішкер, Вешкер, Віскар) — мужчынскае імя і вытворнае ад яго прозьвішча.
Паходжаньне
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]Вісагер, Вісукер або Віскар, пазьней Вісгер або Вайскер (Uuisager[1], Wisuker[2], Wiscar[3], Wisger, Weisker) і Гервіса (Gervisa[4]) — імя германскага паходжаньня[5]. Іменная аснова -віс- (-віз-, -веш-) (імёны ліцьвінаў Вісігерд, Вісімунт, Вішымут; германскія імёны Wisigard, Wisemund, Vismuot) паходзіць ад гоцкага wis 'мудры, абазнаны'[6], а аснова -гер- (-гар-, -гір-) (імёны ліцьвінаў Гералт, Гермонт, Бутгер; германскія імёны Gerolt, Geromont, Butger) — ад стараісьляндзкага geirr, стараверхненямецкага gēr 'дзіда'[7].
У Прусіі бытавала імя Wissegar (1338, 1339, 1354 і 1360 гады)[8][9].
У Смаленску ў XII ст. адзначалася германскае (паўночнагерманскае) імя Viskarr (< Visgeirr)[10].
У Польшчы адзначаецца прозьвішча Візгер (Wizgier)[11].
Варыянты імя ў гістарычных крыніцах: Визкгиръ Анъдрушковичъ (1528 год)[12]; людеи волости Высокодворское… Стася Вискаревича (17 кастрычніка 1536 году)[13]; Piotr i Jan Wiskierowi (1712 год)[14]; Sawka Wieszkier, ciahły (1722 год)[15]; czwierć jedną pustą Wiszkierowa… Jan Wiszkier… Piotr Wiszkier… Bumbiszka Wiszkier (1738 год)[16]; Wizgiri (1744 год)[17].
Носьбіты
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- Візгір Андрушкавіч — расенскі баярын, які ўпамінаецца ў попісе войска Вялікага Княства Літоўскага 1528 году
Вісігеры (Wissygier, Wissiger) гербу Багорыя — літоўскі шляхецкі род[18].
У актах Вялікага Княства Літоўскага ўпамінаўся маёнтак Візгірышкі каля Расенаў[19].
Глядзіце таксама
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]Крыніцы
[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 228.
- ^ Bader W. Die althochdeutschen Fugenvokale in den ältesten Eigennamen. — Borna — Leipzig, 1909. S. 67.
- ^ Domesday Names: An Index of Latin Personal and Place Names in Domesday Book. — The Boydell Press, 1997. P. 239.
- ^ Förstemann E. W. Altdeutsches Namenbuch. Bd. 1: Personennamen. — Bonn, 1900. S. 588.
- ^ Gottschald M. Deutsche Namenkunde: Unsere Familiennamen nach ihrer Entstehung und Bedeutung. — Berlin, 1971. S. 602.
- ^ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 17.
- ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 98.
- ^ Pierson W. Altpreußischer Namenkodex // Zeitschrift für Preußische Geschichte und Landeskunde. — Berlin, 1873. S. 737.
- ^ Trautmann R. Die altpreußischen Personennamen. — Göttingen, 1925. S. 119.
- ^ Мельникова Е. А. Скандинавские рунические надписи: Новые находки и интерпретации. Тексты, перевод, комментарий. — М., 2001. С. 208.
- ^ Walkowiak J. B. Litewskie nazwiska Polaków: słownik etymologiczno-frekwencyjny. — Poznań, 2019. S. 363.
- ^ Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кн. 523. — Менск, 2003. С. 163.
- ^ Lietuvos Metrika. Knyga 19 (1535—1537). — Vilnius, 2009. P. 246.
- ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 27. — Витебск, 1898. С. 160.
- ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 27. — Витебск, 1898. С. 261.
- ^ Историко-юридические материалы, извлеченные из актовых книг губерний Витебской и Могилевской, хранящихся в Центральном архиве в Витебске. Вып. 27. — Витебск, 1898. С. 186.
- ^ Diecezja Wileńska, 1744, Pawet, 20 лютага 2011 г.
- ^ Polska encyklopedja szlachecka. T. 12. — Warszawa, 1939. S. 320.
- ^ Indeks alfabetyczny miejscowości dawnego wielkiego Księstwa Litewskiego: A—K (Abakanowicze — Kujany). Wilno, 1929. S. 82.