Перайсьці да зьместу

Гіруці

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Гіруці
лац. Hiruci / Giruci
Краіна: Беларусь
Вобласьць: Віцебская
Раён: Пастаўскі
Сельсавет: Лынтупскі
Насельніцтва: 13 чал. (2010)
Часавы пас: UTC+3
Тэлефонны код: +375 2155
Нумарны знак: 2
Геаграфічныя каардынаты: 55°2′38.2″ пн. ш. 26°16′4.4″ у. д. / 55.043944° пн. ш. 26.267889° у. д. / 55.043944; 26.267889Каардынаты: 55°2′38.2″ пн. ш. 26°16′4.4″ у. д. / 55.043944° пн. ш. 26.267889° у. д. / 55.043944; 26.267889
Гіруці на мапе Беларусі ±
Гіруці
Гіруці
Гіруці
Гіруці
Гіруці
Гіруці

Гіруці́[1]вёска ў Беларусі, каля ракі Пелякі. Уваходзяць у склад Лынтупскага сельсавету Пастаўскага раёну Віцебскай вобласьці.

Герута[2] (Gerutha) — імя германскага паходжаньня[3], якое зьвязваюць зь імём Гера[4]. Іменная аснова -гер- (-гар-, -гір-) (імёны ліцьвінаў Гералт, Гермонт, Бутгер; германскія імёны Gerolt, Geromont, Butger) паходзіць ад стараісьляндзкага geirr, стараверхненямецкага gēr 'дзіда'[5]. Антрапанімічны суфікс-пашыральнік -ут- (-ut-) адзначаецца як у германскіх, так і ў славянскіх мовах[6].

  • 1999 год — 31 чалавек
  • 2010 год — 13 чалавек
  1. ^ Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Віцебская вобласць: нарматыўны даведнік / У. М. Генкін, І. Л. Капылоў, В. П. Лемцюгова; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2009. — 668 с. ISBN 978-985-458-192-7. (pdf)
  2. ^ Райтаровська Н. Загадка походження Рагнара Лодброка // Феномен Європи: від традиційного до сучасного: збірник матеріалів студентсько-аспірантської наукової конференції (Львівський університет імені Івана Франка, 10-11 листопада 2017 р.). — Львів, 2017. С. 76.
  3. ^ Nielsen O. Olddanske personnavne. — Kjøbenhavn, 1883. S. 29.
  4. ^ Горенко О. Антропонімічний вимір постмодерної літератури. Монографія. — Берегове-Ужгород, 2020. С. 63.
  5. ^ Morlet M.-T. Les noms de personne sur le territoire de l’ancienne Gaule du VIe au XIIe siècle. T. I: Les noms issus du germanique continental et les créations gallo-germaniques. — Paris, 1971. P. 98.
  6. ^ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 204.