Перайсьці да зьместу

Вера Воўк

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Вера Воўк
укр. Ві́ра Вовк, парт. Vira Vovk
Асабістыя зьвесткі
Імя пры нараджэньні Віра Остапівна Селянська
Нарадзілася 2 студзеня 1926(1926-01-02)
Памерла 16 ліпеня 2022(2022-07-16)[1] (96 гадоў)
Літаратурная дзейнасьць
Род дзейнасьці пісьменьніца, перакладніца, літаратуразнаўца
Гады творчасьці 1947-2022
Кірунак Мадэрнізм
Мова украінская мова, нямецкая, ангельская мова і бразыльская партугальская мова[d]
Дэбют 1947
Значныя творы Зоря провідна (1955), Чорні акації. На горі (1961), Меандри (1979),Місячне павутиння (2017)
Узнагароды

Вéра Во́ўк (па-ўкраінску: Віра Вовк, па-партугальску: Vira Vovk; паводле пашпарту Wira Selanski; 2 студзеня 1926, Барыслаў, цяпер Львоўская вобласьць ― 16 ліпеня 2022, Рыю-дэ-Жанэйру, Бразылія) ― украінская пісьменьніца, паэтка, літаратуразнаўца, драматургіня, перакладніца, навукоўца[3].

Жыцьцяпіс

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Нарадзілася 2 студзеня 1926 году ў Барыславе (украінскія землі даваеннай Польшчы, цяпер Львоўская вобласьць) у сям’і лекара і археоляга. Вырасла на Гуцульшчыне ў мястэчку Куты. Вучылася ў гімназіі ў Львове, потым у сярэдняй жаночай школе імя Клары Шуман у Дрэздэне[4].

З 1945 г. у эміграцыі, спачатку ў Нямеччыне, пазьней у Бразыліі. Вывучала германістыку, славістыку і музыкалёгію ў Тубінгенскім унівэрсытэце. У 1949 годзе разам з маці пераехала ў Рыю-дэ-Жанэйру, дзе скончыла ўнівэрсытэт, таксама стажывалася ў Калюмбійскім унівэрсытэце (Нью-Ёрк) і Мюнхэнскім унівэрсытэце, дзе таксама вывучала параўнальнае літаратуразнаўства. Атрымала ступень доктаркі філязофіі[5].

Пасьля атрыманьня адукацыі яна стала прафэсаркай нямецкай літаратуры ў Дзяржаўным унівэрсытэце Рыю-дэ-Жанэйру. З 1957 г. загадніца катэдрны германістыкі гэтага ўнівэрсытэту[6].

Актыўна прапагандавала ўкраінскую культуру і мову. Праводзіла літаратурныя прэзэнтацыі, лекцыі, аўтарскія вечары па ўсім сьвеце[7].

Вера Воўк памерла 16 ліпеня 2022 году ў Рыю-дэ-Жанэйру[8].

Творчасьць

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Чаліца літаратурнай суполкі New York Group (NYG)[9].

За час творчай дзейнасьці В. Воўк выдала дзясяткі ўласных кнігаў паэзіі, прозы, п’есаў. Як перакладніца яна пераклала на ўкраінскую мову цэлую плеяду вершаў эўрапейскіх аўтараў. Акрамя таго, пераклала ўкраінскіх аўтараў на нямецкую і партугальскую мовы[10].

Свой літаратурны псэўданім Віра Селянская ўзяла ад прозьвішча аднаго з дзядоў. Пісала свае творы пераважна на ўкраінскай, а таксама на нямецкай і партугальскай мовах. Стварала філязофскую лірыку (зб. «Зоря провідна» (1955), «Чорні акації» (1961), «Меандри» (1979))[11].

Творы

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Па-ўкраінску

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Паэзія

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  • Юність. — Прудентопіль Накладом о. Володимира Ханейка 1947.
  • Зоря провідна. — Мюнхен: Молоде Життя 1955.
  • Елегії. — Мюнхен: Українське видавництво, 1956.
  • Чорні акації. На горі. — Мюнхен: Ріо-де-Жанейро, 1961.
  • Relógio Solar. — Rio de Janeiro: Gráfica Editora Arte Moderna, 1964.
  • Любовні листи княжни Вероніки до кардинала Джованнібаттісти. На горі. — Мюнхен, 1967.
  • Каппа Хреста. — Мюнхен: Сучасність, 1969.
  • Меандри / Meandros / Meander. — Ріо-де-Жанейро: Companhia Brasileira de Artes Gráficas, 1979.
  • Мандаля / Mandala. — Ріо-де-Жанейро: Companhia Brasileira de ArtesGráficas, 1980.
  • Жіночі маски. — Ріо-де-Жанейро; Женева: Companhia Brasileira de Artes Gráficas, 1993.
  • Молебень до Богородиці / Oratorium fur die Gottesmutter / Oratorio a Mae de Deus. — Ріо-де-Жанейро; Женева: J.Di Giorgio &Cia.Ltda, 1997.
  • Поезії. — Київ: Родовід, 2000.
  • Писані Кахлі, 1999.
  • Віоля під вечір, 2000.
  • Півні з Барселошу, «Родовід», Ріо-де-Жанеро — Київ, 2004.
  • Маївка для Богородиці Коралів, «Родовід» Ріо-де Жанеро — Київ, 2004.
  • Ромен-зілля, «Пороги», Дніпропетровськ, 2007.
  • Обарінки, «Пороги», Дніпропетровськ, 2010.
  • Зеніт, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Львів, 2012.
  • Варіяції на тему кохання, «Кур'єр Кривбасу», березень-квітень-травень, 2012.
  • Сатирикон, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Січеслав — Львів, 2012.
  • Зі скрині Забутих Предків, «Кур'єр Кривбасу», жовтень-листопад-грудень, 2013.

Проза

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  • Леґенди, «Молоде життя», Мюнхен, 1955.
  • Казки, «Дніпрова хвиля», Мюнхен, 1956.
  • Духи й дервіші, «Українське видавництво», Мюнхен, 1956.
  • Lendas, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Rio de Janeiro, 1959.
  • Вітражі, «На горі», Ріо-де-Жанейро — Мюнхен, 1961.
  • Святий гай — Bosque sagrado, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро, 1983.
  • Карнавал — Carnaval, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро, 1986.
  • Проза, «Родовід», Київ, 2001.
  • Сьома печать, «Родовід», Київ — Ріо-де-Жанейро, 2005.
  • Каравела, «БаК», Львів, 2006.
  • Напис на скарабею, «БаК», Львів, 2007.
  • Маскарада, «Факт», Київ, 2008.
  • Коляда на Щедрий Вечір, «БаК», Львів, 2008.
  • Тотем скальних соколів, «БаК», Львів, 2010.
  • Тотем скальних соколів, «Соборність», Ізраїль, 3-4’2011.
  • Знамено, «БаК», Львів, 2011.
  • Чар-писанка, «БаК», Львів, 2012.
  • Спілкування з опалевим метеликом, «Березіль», Харків, 9-10’2012.
  • Книга Естери, «Кур'єр Кривбасу», січень-лютень-березень, 2013.
  • Диптих, «БаК», Львів, 2013.
  • Паломник, «БаК», Львів, 2013.
  • Спомини/публіцистика. Спогади. Київ: Родовід, Київ, 2003.
  • Мережа. Львів: БаК. 2011.
  • Човен на обрію. Львів: БаК. 2014.
  • Бабине літо: остання книга спогадів. Ріо-де-Жанейро: Contraste. 2016.
  • Місячне павутиння. Ріо-де-Жанейро: Contraste. 2017.
  • Вітряк на перехрестю. Ріо-де-Жанейро: Contraste. 2018.

П’есы

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  • Скарб царя Гороха, 1962.
  • Смішний святий, «Слово», Нью-Йорк, 1968.
  • Триптих, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро,1982.
  • Іконостас України, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де Жанейро, 1988.
  • Іконостас України, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1991.
  • Вінок троїстий, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Нью-Йорк, 1991.
  • Казка про вершника, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де Жанейро — Нью-Йорк, 1992.
  • Зимове дійство, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1994.
  • Весняне дійство, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1995.
  • Театр, «Родовід», Київ, 2002.
  • Настася Чагрова, 1991.
  • Козак Нетяга, 1991.
  • Крилата скрипка, 1991.
  • Казки і містерії, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Київ — Лівів, 2013.

Па-партугальску

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  • Wira Wowk. Aquarelas. Rio de Janeiro: Editora Velha Lapa. 2005.

Навуковыя працы

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  • Pequena Antologia da Lírica Alemã, «Gráfica Editora Arte Moderna», 1963.
  • Renovos de Mitos, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1986.
  • Fábulas de Cabo Frio, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1985.
  • Formas (hai-kai — gazéis — triolés — rondéis), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1985.
  • A Poesia de «niedere minne» de Walther von der Vogelweide, «Impressora Velha Lapa», RJ, 1997.
  • Correntes da Literatura Alemã, «Editora Velha Lapa», RJ, 1997.
  • A Balada Alemã, «Editora Velha Lapa», RJ, 1998.
  • Antologia da Lírica Alemã, «Editora Velha Lapa», 1999.

Крыніцы

[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
  1. ^ http://bukvoid.com.ua/events/sum/2022/07/16/164320.html
  2. ^ https://novynarnia.com/2022/07/16/pomerla-vyznachna-ukrayinska-pysmennyczya-z-brazyliyi-vira-vovk/
  3. ^ Вовк Віра // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К.: Тека, 2006.
  4. ^ Вовк Віра // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К.: Тека, 2006.
  5. ^ Віра Вовк. Доповнення до бібліографії Віри Вовк (до 2011) // Віра Вовк. Мережа. Львів: БаК. 2011. 127 стор.: 105—127.
  6. ^ О. Г. Астаф'єв, І. М. Дзюба. Вовк Віра // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ. — К.: [б. в.], 2005. — Т. 4: В — Вог. — С. 675—676.
  7. ^ Коцюбинська М. Метамарфози Віри Вовк // Коцюбинська Михайлина. Мої обрії. ТІІ . — Київ: Дух і література, 2004. — С. 56-81.
  8. ^ Ярослава Мельник, Пам’яті Віри Вовк, Збруч, 16.07.2022, https://zbruc.eu/node/112537
  9. ^ Коцюбинська М. Метамарфози Віри Вовк // Коцюбинська Михайлина. Мої обрії. ТІІ . — Київ: Дух і література, 2004. — С. 56-81.
  10. ^ Покальчук Ю. Різні світи Віри Вовк // Всесвіт. 1990. № 2.
  11. ^ Віра Вовк (Віра Остапівна Селянська), sites.utoronto.ca/elul/
Атрымана з «https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Вера_Воўк&oldid=2400825»