Каравул

Замак Калаур (Karawol, Kalaur, Kalavur) — замак Вялікага Княства Літоўскага. Верагодна заснаваны падчас кіравання князёў Карыятавічаў на Падольлі ў другой палове XIV ст.^[1] Размешчаны ў нізоўі Днястра^[2] недалёка ад Рашкава.^[3] Прыйшоў у заняпад у пачатку XVI ст.

Гісторыя замка

Замак меў стратэгічнае значэнне для абароны паўднёвых межаў ВКЛ і забяспячэння ўплыву на Падольле пасля яго далучэння да княства ў 1362 годзе. У 1410 годзе Ягайла падараваў Нічку Караульскаму землі ў Падольлі. Гісторык Януш Куртыка мяркуе, што Нічка Караульскі выконваў ўрядніцкія функцыі ў замку. Даследчыца Вольга Бялецкая дапускае, што Нічка проста паходзіў з Калаура.^[4] У 1411 годзе храніст Ян Длугаш (1415–1480) упершыню згадвае Калаур сярод месцаў, якія наведаў Ягайла.^[5] У першай палове XV ст. Вітаўт аддае замак на валоданне Андрэю Судзімонту. Невядома якую ролю адыграваў Калаур падчас Луцкай вайны ў 1431 годзе, калі Падольле стала арэнай барацьбы паміж Польшчай і ВКЛ. У 1432 годзе замак яшчэ належаў Сьвідрыгайлу. Але ўжо ў 1442 годзе замак з'яўляўся ўласнасцю польскага ўрядніка Тэадорыка Бучацкага. У 1545 годзе Калаур узгадваецца як селішча.^[6]

Сучасны стан

Замак не захаваўся. Тэрыторыя каля "Чырвоных скал" пад Рашкавым, дзе знаходзіўся Калаур, была даследавана археолагамі Іллёй Літвінчуком і Алегам Рыбчыньскім. Згодна з іх дадзеннымі, месца ўяўляе сабой чатырохвугольнік, які абведзены валам вышынёй ад 3 да 6 метраў і перыметрам да 180 метраў. Праглядваюцца тры круглыя бастыёны і месца брамы. Роў амаль не захаваўся. Археолагі рэканструявалі гіпатэтычны выгляд замка.^[7]

Крыніцы

^ Гулевич, В. 2024. Про виникнення та призначення замку Караул, Записки історичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Вип. 50, С. 390-397, https://lib.onu.edu.ua/wp-content/uploads/2024/01/50_Gulevych.pdf
^ III. Національний флот в часи монголо-татарської і литовської доби // Мирослав Мамчак Україна: шлях до моря. Історія Українського флоту. — Снятин: Прут-Принт, 2007. — 404 с.
^ Містечко Рашків // Жарких М. І. Храми Поділля. — Київ, 2007.
^ Білецька О. 2019. Караул в історичних джерелах XV–XVI ст., Ukraina Lithuanica, Вип. 5, С. 28-52, http://ul.history.org.ua/images/5/UL_5-40-64.pdf.
^ Петрунь Ф. Ханські ярлики на українські землі: (До питання про татарську Україну) // Східний світ. — 1929. — № 2.
^ Білецька О. 2019. Караул в історичних джерелах XV–XVI ст., Ukraina Lithuanica, Вип. 5, С. 28-52, http://ul.history.org.ua/images/5/UL_5-40-64.pdf
^ Литвинчук І., Рибчинський О. 2021. Маловідомий литовський замок Каравул на Дністрі поч. XV ст. – проблеми ревалоризації, консервації та музеєфікації городища, Науковий вісник "Межибіж" 1-2, C. 145-152

Літаратура

Жарких М. І. Храми Поділля. — Київ, 2007.
Петрунь Ф. Ханські ярлики на українські землі: (До питання про татарську Україну) // Східний світ. — 1929. — № 2. — С. 170—187.

[1] Гулевич, В. 2024. Про виникнення та призначення замку Караул, Записки історичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Вип. 50, С. 390-397, https://lib.onu.edu.ua/wp-content/uploads/2024/01/50_Gulevych.pdf

[2] III. Національний флот в часи монголо-татарської і литовської доби // Мирослав Мамчак Україна: шлях до моря. Історія Українського флоту. — Снятин: Прут-Принт, 2007. — 404 с.

[3] Містечко Рашків // Жарких М. І. Храми Поділля. — Київ, 2007.

[4] Білецька О. 2019. Караул в історичних джерелах XV–XVI ст., Ukraina Lithuanica, Вип. 5, С. 28-52, http://ul.history.org.ua/images/5/UL_5-40-64.pdf.

[5] Петрунь Ф. Ханські ярлики на українські землі: (До питання про татарську Україну) // Східний світ. — 1929. — № 2.

[6] Білецька О. 2019. Караул в історичних джерелах XV–XVI ст., Ukraina Lithuanica, Вип. 5, С. 28-52, http://ul.history.org.ua/images/5/UL_5-40-64.pdf

[7] Литвинчук І., Рибчинський О. 2021. Маловідомий литовський замок Каравул на Дністрі поч. XV ст. – проблеми ревалоризації, консервації та музеєфікації городища, Науковий вісник "Межибіж" 1-2, C. 145-152

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]