Ларыса Масенка

Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі
Перайсьці да навігацыі Перайсьці да пошуку

Ларыса Масенка (па-ўкраінску: Лариса Масенко; нар. 14 лістапада 1942, в. Безыменнае, цяпер Энгельскага раёну, Саратаўская вобласьць, СССР) — украінская мовазнаўца, сацыялінгвістка. Доктарка філялягічных навук (2006), прафэсарка (2007), акадэміня Акадэміі навук вышэйшай школы Ўкраіны. Прафэсарка катэдры ўкраінскай мовы Нацыянальнага ўнівэрсытэту «Кіева-Магілянскай акадэмія»[1].

Ларыса Масенка
Лариса Масенко
Масенко Лариса Терентіївна.jpg
Дата нараджэньня 14 лістапада 1942
Месца нараджэньня в. Безыменнае, Саратаўская вобласьць, СССР
Грамадзянства Украіна
Месца вучобы Кіеўскі нацыянальны ўнівэрсытэт імя Тараса Шаўчэнкі
Занятак мовазнаўца, прафэсарка ўнівэрсытэту
Навуковая сфэра Мовазнаўства
Месца працы
Вядомая як Сацыялінгвістка, заснавальніца ўкраінскай сацыялінгвістычнай школы
Навуковая ступень Доктарка філялягічных навук (2006), акадэміня (2010)
Навуковы кіраўнік Q12168974?

Жыцьцяпіс[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Нарадзілася 14 лістапада 1942 годo ў вёсцы Безыменнае Саратаўскай вобласьці ў сям'і ўкраінскага паэта Цярэна Масенкі, які тады працаваў рэпартэрам на радыёстанцыі імя Тараса Шаўчэнкі ў Саратаве.

У 1959 годзе скончыла Кіеўскую сярэднюю школу № 52. У 1959-1964 гадах вучылася на філялягічным факультэце (адзьдзяленьне ўкраінскай мовы і літаратуры) Кіеўскага дзяржаўнага ўнівэрсытэту імя Т. Шаўчэнкі. У 1964—1991 працавала ў Інстытуце мовазнаўства А. Патэбні АН УССР на пасадах: лябарантка, малодшая навуковая супрацоўніца, старэўшая навуковая супрацоўніца (катэдра тэорыі і гісторыі ўкраінскай мовы, адзьдзел культуры мовы)[2]. Кандыдатка філялягічных навук (1972).

У 1991—1996 гадах — старэйшая навуковая супрацоўніца Інстытуту ўкраінскай мовы НАН Украіны (адзьдзел тэорыі моўнай камунікацыі і сацыялінгвістыкі). Пазьней пачала выкладаць. З 1996 г. — дацэнтка катэдры сучаснай украінскай мовы Кіеўскага нацыянальнага ўнівэрсытэту імя Т. Шаўчэнкі. З жніўня 2001 г. - у Нацыянальным унівэрсытэце «Кіева-Магілянская акадэмія», загадніца катэдры ўкраінскай мовы (2001-2010), з 2010 г. - прафэсарка гэтай катэдры.

З 2015 г. перадала асабістую бібліятэку Навуковай бібліятэцы Кіева-Магілянская акадэміі[3].

Стварыла сваю школу сацыялінгвістыкі[4].

Навуковая дзейнасьць[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

З канца 1980-х гадоў актыўна займаецца сацыялінгвістычнымі праблемамі. Дасьледуе моўную сытуацыю Ўкраіны, функцыянаваньне і стан сучаснай украінскай мовы ва ўмовах ўкраінска-расейскага білінгвізму, існаваньня зьмяшаных формаў маўленьня. Адна з асноўных дасьледніцаў суржыку[5].

Распачала сацыялінгвістычныя апытаньні ў Кіеве. У прыватнасьці, было дасьледаванае стаўленьне кіяўлянаў да ўкраінскай і расейскай моваў і ступень канфліктнасьці міжмоўных адносінаў[6].

Таксама дасьледуе спэцыфіку савецкай моўнай палітыкі ва Ўкраіне і ейныя наступствы, у прыватнасьці практыку ўмяшаньня савецкіх партыйных органаў ва ўнутранае разьвіцьцё ўкраінскай мовы. На падставе шматлікіх дакумэнтаў яна паказала, што гэтая інтэрвэнцыя была накіраваная на штучнае зьбліжэньне ўкраінскай мовы з расейскай і на далейшую ліквідацыю ўкраінскай мовы як самастойнага моўнага ўтварэньня[7].

Грамадзкая актыўнасьць[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

З 1996 г. - сябра Ўсеўкраінскага таварыства «Просвіта».

З 1996 г. - сябра Таварыства ўкраінскай мовы Кіеўскага нацыянальнага ўнівэрсытэту імя Т. Шаўчэнкі[8].

Працы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

Манаграфіі, слоўнікі[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

• Власні назви і відтопонімічні утворення Інгуло-Бузького Межиріччя. — К. : Наук. думка, 1977. — 192 с. (суаўтарка).

• Гідронімія Східного Поділля. — К. : Наук. думка, 1979. — 195 с.

• Словник гідронімів України. — К.: Наук. думка, 1979. — 435 с. (суўкладальніца)

• Складні питання сучасного українського правопису. — К.: Наук. думка, 1980 (суаўтарка).

• Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. — К.: Наук. думка, 1981 (суўкладальніца).

• Історія української мови. Лексикологія та фразеологія. — К.: Наук. думка, 1983 (суаўтарка).

• Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К.: Наук. думка, 1985 (суўкладальніца).

• Жанри і стилі в історії української літературної мови. — К.: Наук. думка, 1989 (суаўтарка).

• Культура української мови: Довідник. — К.: Либідь, 1990. — 303 с. (суаўтарка).

• Українські імена і прізвища. — К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. — 48 с.

• Мова і політика. — 1-е вид. — К.: Соняшник, 1999. — 100 с.

• Мовна ситуація Києва: День сьогоднішній та прийдешній. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2001. — 92 с.

• У вавилонському полоні: Теми національної та соціальної неволі у драматургії Лесі Українки. — К.: Соняшник, 2002. — 152 с.

• Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2004. — 164 с.

• Мова і політика. — 2-ге вид., доп. — К.: Соняшник, 2004. — 120 с.

• Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2005. — 399 с. (суаўтарка)

• (У)мовна (У)країна. — К.: Темпора, 2008. — 88 с.

• Język i społeczeństwo: wymiar postkolonialny / Przekł. i red. nauk. A. Bracki. — Gdańsk: Wyd-wo Uniwersytetu Gdańskiego, 2008. — 195 s.

• Нариси з соціолінгвістики. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2010. — 243 с.

• Суржик: між мовою і «язиком». — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2011. — 135 с.

• Język i polityka / Przekł. i red. nauk. A. Bracki. — Gdańsk: Athenae Gedanenses, 2012. — 173 s.

• Мова радянського тоталітаризму.[7][8] — К.: ТОВ «Видавництво „КЛІО“», 2017. — 240 с. — ISBN 9786177023622.

• Суржик: між мовою і «язиком». — 2-ге вид., зі змінами і допов. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2019. — 232 с.

• Конфлікт мов та ідентичностей у пострадянській Україні. — К.: ТОВ «Видавництво „КЛІО“», 2020. — 176 c. — ISBN 978-617-7755-14-1.

• Образне слово в художньому тексті. — К.: Бібліотечка «Дивослова», 2021. — 64 c.

Асноўныя артыкулы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

• До проблеми спадкоємності старої писемної традиції в новій українській літературній мові // Мовознавство. — 1995. — № 4—5. — С. 39—45.

• Визначальні мотиви «Польових досліджень з українського сексу» // Слово і час. — 1997. — № 2. — С. 28—31.

• Їхнє зло прийшло перед лице моє // Кур'єр Кривбасу. — 1998. — № 3. — С. 145—152.

• Читаючи «Спогади» Павла Скоропадського // Слово і час. — 1998. — № 12. — С. 70—75.

• Мова держави — мова влади // Урок української. — 1999. — № 4—5. — С. 7—10.

• Народна мова чи мовна патологія? // Урок української. — 1999. — № 7—8. — С. 14—17.

• «Щоденники» Сергія Єфремова як історичне й філологічне джерело // Дивослово. — 2000. — № 1. — С. 10—13.

• Цінне джерело // Урок української. — 2000. — № 1. — С. 20—23.

• «Не сійте зради на моїй землі» // Урок української. — 2000. — № 2. — С. 40—41.

• Пророк і фарисей // Урок української. — 2000. — № 3. — С. 39—44.

• Міф та реальність в оповіданні Валерія Шевчука «Самсон» // Українська мова та література. — 1999. — № 31.

• Образ Мазепи в поезії Шевченка і Пушкіна // Дивослово. — 2000. — № 12. — С. 8-11.

• Дослідження про українську літературну мову на Буковині // газ. Українська мова та література. — 2000. — № 47. — С. 1-2.

• У пошуках слова // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 1. — С. 4-5.

• Чому загинули Гонтині діти? // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 4. — С. 6-7.

• Леся Українка про публіцистичний стиль // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 6. — С. 3.

• Ні, правда для неї ніколи не була тільки словом // Урок української. — 2001. — № 2. т. C. 4-7.

• У пошуках слова // Українська культура. — 2001. — № 3. — С. 10.

• «…Слово брехнею підбите…» (З приводу книжки О. Бузини) // Слово і час. — 2001. — № 3. — С. 54-60.

• Шевченко і Мазепа чи Пушкін і Петро? // Урок української. — 2001. — № 3. — С. 8-11.

• Чому загинули Гонтині діти? // Кур'єр Кривбасу. — 2001. — № 4. — С. 180—190.

• Мовно-культурна ситуація в Україні // Дивослово. — 2001. — № 10. — С. 7-11.

• Старі джерела нових проектів мовно-культурного розвитку України // Дивослово. — 2001. — № 11. — С. 9-13.

• Іржава логіка «желєзних» // Урок української. — 2002. — № 9.

• Мовна стійкість і мовна стабільність // Наукові записки НаУКМА. — 2002. — Т. 20: Філологічні науки. — С. 11-14.

• Соціопсихологічні чинники провалу мовно-культурної політики України // Український альманах 2002. — Варшава, 2002. — С. 95-100.

• Стає маразмом «навіки разом» // Дивослово. — 2002. — № 1. — С. 8-9.

• Суржик як соціолінгвістичний феномен // Дивослово. — 2002. — № 3. — С. 11-13.

• Річ не просто в мовній проблемі. Річ у тенденції до розпаду єдиної держави за мовною ознакою // Віче. — 2003. — № 4. — С. 54-57.

• Юрій Шевельов — видатний український мовознавець // Дивослово. — 2003. — № 1. — С. 60-63.

• Слово писане — слово мовлене: Про книжно-писемні й усно-розмовні різновиди української літературної мови // Дивослово. — 2003. — № 2. — С. 22-24.

• Для цієї влади ми — безголоса меншість // Урок української. — 2003. — № 7. — С. 11-12.

• Свято мовознавства в Україні // Українська мова та література. — 2003. — № 18. — С. 3-4.

• До проблеми вульгаризації мови // Дивослово. — 2003. — № 6. — С. 20-21.

• Лінгвокультурологія і стратегія мовної політики в дослідженні Романа Кіся // Дивослово. — 2003. — № 12. — С. 12-15.

• Альтернативне мовознавство шістдесятників // Українська мова. — 2004. — № 2. — С. 25-38.

• Шевельов і Гончар. Здобутки і втрати українського літературознавства // газ. Українська мова та література. — 2004. — № 16. — С. 3-6.

• Доба українізації 20-х років 20 ст.: засади освітньої й культурної політики Миколи Скрипника // Дивослово. — 2004. — № 5. — С. 27-30.

• Мова і нація // Київський журналіст. — 2004. — № 1. — С. 17-24.

• Ми — нація, а не «малороси»! (Соціальна стратифікація української мови. Мовне середовище) // Столичний регіон. — 2004. — № 1. — С. 103—114.

• Наближаємось до ірландської моделі? Мовні законопроекти в світлі комсомольської правди // Віче. — 2005. — № 5. — С. 65-68.

• Рецепти толерантності від нетолерантної влади // Слово Просвіти. — 2004. — № 43. — С. 14.

• Суржик як соціолінгвістичний феномен. «Ї» № 35, 2004.

• Українська жаргонологія // Українська мова та література. — 2006. — № 38 (жовтень). — С. 3.

• Україна на переломі: національне і соціальне в повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» // Урок української. — 2006. — № 10. — С. 45-49.

• Стратегії культурного розлучення // Дивослово. — 2006. — № 11. — С. 44-46.

• Назва Помаранчевої революції в лінгвокультурологічному контексті // Урок української. — 2006. — № 7. — С. 31—34.

• Євразійський простір: погляд з України // Урок української. — 2007. — № 4. — С. 51-53.

• Українська соціолінгвістика: історія, стан, перспективи // Українська мова. — 2007. — № 1. — С. 3-19.

• Мовна гра в літературній антропонімії роману Юрія Андруховича «Дванадцять обручів» // Урок української. — 2007. — № 6. — С. 18—20.

• Суржик у системі розмовних форм побутування української мови // Дивослово. — 2007. — № 12. — С. 26—31.

• Одвічна сув'язь мови і ментальності // Дивослово. — 2007. — № 12. — С. 59—60.

• Мічена карта: «Європейська хартія регіональних або меншинних мов» у контексті українських реалій // Літературна Україна. — 2008. — 14 лютого. — С. 1, 3.

• Українська соціолінгвістика: вивчення проблем мовної політики // Українська мова. — 2008. — № 1. — С. 13-23. Мічена карта: «Європейська хартія регіональних або меншинних мов» у контексті українських реалій // Науковий світ. — 2008. — № 7. — С. 26-27.

• Повернення репресованих слів // Дивослово. — 2008. — № 12. — С. 59—60.

• Український пуризм: міф чи реальність? // Дивослово. — 2009. — № 7/8. — С. 48—51.

• Мовна історія України в дослідженнях австрійського славіста // Дивослово. — 2009. — № 12. — С. 57—59.

• На сторожі духовного спадку // Дивослово. — 2010. — № 1. — С. 41-47.

• Польський славіст про українсько-російську вербальну «дорогу навпростець» // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 149‒153.

• Суржик у сучасній художній літературі // Дивослово. — 2011. — № 4. — С. 25‒30.

• Соціорівні української мови в комунікативному просторі сучасного міста // Дивослово. — 2011. — № 6. — С. 34‒37.

• Нове періодичне видання з соціолінгвістики // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 117‒123.

• Сміхова культура як стратегія приниження мови в ситуації субординативного білінгвізму. Львівський національний університет ім. Івана Франка. Мова і суспільство. 2011. С. 93–100.

• «Код Лесі Українки» в художньому дискурсі Оксани Забужко // Київські полоністичні студії. — Т. ХІХ. — К. : Університет «Україна», 2012. — С. 187‒191.

• Типи мовної поведінки в сучасному слов'янському білінгвальному мегаполісі. Українські обрії: доповіді XV Міжнародного з'їзду славістів/НАН України, Укр. ком. славістів, Нац. б-ка України ім. ВІ Вернадського. — 2013. С. 173-196.

• Шляхетна природа людини // Дивослово. — 2013. — № 1. — С. 59‒63.

• Слово куркуль в історико-етимологічному та соціально-політичному аспектах. Національна академія наук України. Українська мова. 2015. С. 24‒37.

• Концепт єдності в мові радянського тоталітаризму // Наукові записки НаУКМА. 2016. Том 189. Філологічні науки (Мовознавство). — С. 3‒6[9].

Крыніцы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]

  1. ^ Лариса Терентіївна Масенко: Біобібліогр. покажчик / Уклад. Т. О. Патрушева; авт. вступ. ст.: Л. Ткач, Н. Трач. — К., 2012, http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/1697
  2. ^ Гуменюк Т., Романюк С. Слово про вчителя // Дивослово. — 2012. — № 11. — C. 47—49.
  3. ^ Селігей П. О. Соціолінгвістика: праця, натхнення, покликання (До ювілею Лариси Масенко) // Мова: Класичне — модерне — постмодерне. — Вип. 3. — К., 2017. — С. 6‒19.
  4. ^ Даведка пра Ларысу Масенку на старонцы Нацыянальнай бібліятэкі Ўкраіны імя Вярнадзкага, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, http://www.nbuv.gov.ua/node/4427
  5. ^ Лариса Масенко, Суржик як соціолінгвістичний феномен. «Ї» № 35, 2004, http://www.ji.lviv.ua/n35texts/masenko-surzhyk.htm
  6. ^ Масенко Лариса Терентіївна. Конфлікт мов та ідентичностей у пострадянській Україні/ Л.Т. Масенко; худож. оформ. О.Я. Остапов, вступ. сл. П. Кагуй- Київ: Кліо, 2020. - 175 с.
  7. ^ Лариса Масенко, Парадокси двомовности, 18.06.2021, zbruc.eu, https://zbruc.eu/node/105846
  8. ^ Селігей П. О. Соціолінгвістика: праця, натхнення, покликання (До ювілею Лариси Масенко) // Мова: Класичне — модерне — постмодерне. — Вип. 3. — К., 2017. — С. 6‒19.
  9. ^ Масенко Лариса Терентіївна: біобібліогр. покажч. / [уклад. Т. О. Патрушева; авт. вступ. ст.: Л. Ткач, Н. Трач]; НаУКМА, Наук. б-ка. - К., 2012. - 166 с.