Ларыса Масенка
Ларыса Масенка (па-ўкраінску: Лариса Масенко; нар. 14 лістапада 1942, в. Безыменнае, цяпер Энгельскага раёну, Саратаўская вобласьць, СССР) — украінская мовазнаўца, сацыялінгвістка. Доктарка філялягічных навук (2006), прафэсарка (2007), акадэміня Акадэміі навук вышэйшай школы Ўкраіны. Прафэсарка катэдры ўкраінскай мовы Нацыянальнага ўнівэрсытэту «Кіева-Магілянскай акадэмія»[1].
Ларыса Масенка | |
| Лариса Масенко | |
 | |
| Дата нараджэньня | 14 лістапада 1942 |
|---|---|
| Месца нараджэньня | в. Безыменнае, Саратаўская вобласьць, СССР |
| Грамадзянства | Украіна |
| Месца вучобы | Кіеўскі нацыянальны ўнівэрсытэт імя Тараса Шаўчэнкі |
| Занятак | мовазнаўца, прафэсарка ўнівэрсытэту |
| Навуковая сфэра | Мовазнаўства |
| Месца працы | |
| Вядомая як | Сацыялінгвістка, заснавальніца ўкраінскай сацыялінгвістычнай школы |
| Навуковая ступень | Доктарка філялягічных навук (2006), акадэміня (2010) |
| Навуковы кіраўнік | Q12168974? |
| Дзеці | Q119627356? |
Жыцьцяпіс[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
Нарадзілася 14 лістапада 1942 годo ў вёсцы Безыменнае Саратаўскай вобласьці ў сям'і ўкраінскага паэта Цярэна Масенкі, які тады працаваў рэпартэрам на радыёстанцыі імя Тараса Шаўчэнкі ў Саратаве.
У 1959 годзе скончыла Кіеўскую сярэднюю школу № 52. У 1959-1964 гадах вучылася на філялягічным факультэце (адзьдзяленьне ўкраінскай мовы і літаратуры) Кіеўскага дзяржаўнага ўнівэрсытэту імя Т. Шаўчэнкі. У 1964—1991 працавала ў Інстытуце мовазнаўства А. Патэбні АН УССР на пасадах: лябарантка, малодшая навуковая супрацоўніца, старэўшая навуковая супрацоўніца (катэдра тэорыі і гісторыі ўкраінскай мовы, адзьдзел культуры мовы)[2]. Кандыдатка філялягічных навук (1972).
У 1991—1996 гадах — старэйшая навуковая супрацоўніца Інстытуту ўкраінскай мовы НАН Украіны (адзьдзел тэорыі моўнай камунікацыі і сацыялінгвістыкі). Пазьней пачала выкладаць. З 1996 г. — дацэнтка катэдры сучаснай украінскай мовы Кіеўскага нацыянальнага ўнівэрсытэту імя Т. Шаўчэнкі. З жніўня 2001 г. - у Нацыянальным унівэрсытэце «Кіева-Магілянская акадэмія», загадніца катэдры ўкраінскай мовы (2001-2010), з 2010 г. - прафэсарка гэтай катэдры.
З 2015 г. перадала асабістую бібліятэку Навуковай бібліятэцы Кіева-Магілянская акадэміі[3].
Стварыла сваю школу сацыялінгвістыкі[4].
Навуковая дзейнасьць[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
З канца 1980-х гадоў актыўна займаецца сацыялінгвістычнымі праблемамі. Дасьледуе моўную сытуацыю Ўкраіны, функцыянаваньне і стан сучаснай украінскай мовы ва ўмовах ўкраінска-расейскага білінгвізму, існаваньня зьмяшаных формаў маўленьня. Адна з асноўных дасьледніцаў суржыку[5].
Распачала сацыялінгвістычныя апытаньні ў Кіеве. У прыватнасьці, было дасьледаванае стаўленьне кіяўлянаў да ўкраінскай і расейскай моваў і ступень канфліктнасьці міжмоўных адносінаў[6].
Таксама дасьледуе спэцыфіку савецкай моўнай палітыкі ва Ўкраіне і ейныя наступствы, у прыватнасьці практыку ўмяшаньня савецкіх партыйных органаў ва ўнутранае разьвіцьцё ўкраінскай мовы. На падставе шматлікіх дакумэнтаў яна паказала, што гэтая інтэрвэнцыя была накіраваная на штучнае зьбліжэньне ўкраінскай мовы з расейскай і на далейшую ліквідацыю ўкраінскай мовы як самастойнага моўнага ўтварэньня[7].
Грамадзкая актыўнасьць[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
З 1996 г. - сябра Ўсеўкраінскага таварыства «Просвіта».
З 1996 г. - сябра Таварыства ўкраінскай мовы Кіеўскага нацыянальнага ўнівэрсытэту імя Т. Шаўчэнкі[8].
Працы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
Манаграфіі, слоўнікі[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
• Власні назви і відтопонімічні утворення Інгуло-Бузького Межиріччя. — К. : Наук. думка, 1977. — 192 с. (суаўтарка).
• Гідронімія Східного Поділля. — К. : Наук. думка, 1979. — 195 с.
• Словник гідронімів України. — К.: Наук. думка, 1979. — 435 с. (суўкладальніца)
• Складні питання сучасного українського правопису. — К.: Наук. думка, 1980 (суаўтарка).
• Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. — К.: Наук. думка, 1981 (суўкладальніца).
• Історія української мови. Лексикологія та фразеологія. — К.: Наук. думка, 1983 (суаўтарка).
• Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — К.: Наук. думка, 1985 (суўкладальніца).
• Жанри і стилі в історії української літературної мови. — К.: Наук. думка, 1989 (суаўтарка).
• Культура української мови: Довідник. — К.: Либідь, 1990. — 303 с. (суаўтарка).
• Українські імена і прізвища. — К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. — 48 с.
• Мова і політика. — 1-е вид. — К.: Соняшник, 1999. — 100 с.
• Мовна ситуація Києва: День сьогоднішній та прийдешній. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2001. — 92 с.
• У вавилонському полоні: Теми національної та соціальної неволі у драматургії Лесі Українки. — К.: Соняшник, 2002. — 152 с.
• Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2004. — 164 с.
• Мова і політика. — 2-ге вид., доп. — К.: Соняшник, 2004. — 120 с.
• Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2005. — 399 с. (суаўтарка)
• (У)мовна (У)країна. — К.: Темпора, 2008. — 88 с.
• Język i społeczeństwo: wymiar postkolonialny / Przekł. i red. nauk. A. Bracki. — Gdańsk: Wyd-wo Uniwersytetu Gdańskiego, 2008. — 195 s.
• Нариси з соціолінгвістики. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2010. — 243 с.
• Суржик: між мовою і «язиком». — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2011. — 135 с.
• Język i polityka / Przekł. i red. nauk. A. Bracki. — Gdańsk: Athenae Gedanenses, 2012. — 173 s.
• Мова радянського тоталітаризму.[7][8] — К.: ТОВ «Видавництво „КЛІО“», 2017. — 240 с. — ISBN 9786177023622.
• Суржик: між мовою і «язиком». — 2-ге вид., зі змінами і допов. — К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2019. — 232 с.
• Конфлікт мов та ідентичностей у пострадянській Україні. — К.: ТОВ «Видавництво „КЛІО“», 2020. — 176 c. — ISBN 978-617-7755-14-1.
• Образне слово в художньому тексті. — К.: Бібліотечка «Дивослова», 2021. — 64 c.
Асноўныя артыкулы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
• До проблеми спадкоємності старої писемної традиції в новій українській літературній мові // Мовознавство. — 1995. — № 4—5. — С. 39—45.
• Визначальні мотиви «Польових досліджень з українського сексу» // Слово і час. — 1997. — № 2. — С. 28—31.
• Їхнє зло прийшло перед лице моє // Кур'єр Кривбасу. — 1998. — № 3. — С. 145—152.
• Читаючи «Спогади» Павла Скоропадського // Слово і час. — 1998. — № 12. — С. 70—75.
• Мова держави — мова влади // Урок української. — 1999. — № 4—5. — С. 7—10.
• Народна мова чи мовна патологія? // Урок української. — 1999. — № 7—8. — С. 14—17.
• «Щоденники» Сергія Єфремова як історичне й філологічне джерело // Дивослово. — 2000. — № 1. — С. 10—13.
• Цінне джерело // Урок української. — 2000. — № 1. — С. 20—23.
• «Не сійте зради на моїй землі» // Урок української. — 2000. — № 2. — С. 40—41.
• Пророк і фарисей // Урок української. — 2000. — № 3. — С. 39—44.
• Міф та реальність в оповіданні Валерія Шевчука «Самсон» // Українська мова та література. — 1999. — № 31.
• Образ Мазепи в поезії Шевченка і Пушкіна // Дивослово. — 2000. — № 12. — С. 8-11.
• Дослідження про українську літературну мову на Буковині // газ. Українська мова та література. — 2000. — № 47. — С. 1-2.
• У пошуках слова // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 1. — С. 4-5.
• Чому загинули Гонтині діти? // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 4. — С. 6-7.
• Леся Українка про публіцистичний стиль // газ. Українська мова та література. — 2001. — № 6. — С. 3.
• Ні, правда для неї ніколи не була тільки словом // Урок української. — 2001. — № 2. т. C. 4-7.
• У пошуках слова // Українська культура. — 2001. — № 3. — С. 10.
• «…Слово брехнею підбите…» (З приводу книжки О. Бузини) // Слово і час. — 2001. — № 3. — С. 54-60.
• Шевченко і Мазепа чи Пушкін і Петро? // Урок української. — 2001. — № 3. — С. 8-11.
• Чому загинули Гонтині діти? // Кур'єр Кривбасу. — 2001. — № 4. — С. 180—190.
• Мовно-культурна ситуація в Україні // Дивослово. — 2001. — № 10. — С. 7-11.
• Старі джерела нових проектів мовно-культурного розвитку України // Дивослово. — 2001. — № 11. — С. 9-13.
• Іржава логіка «желєзних» // Урок української. — 2002. — № 9.
• Мовна стійкість і мовна стабільність // Наукові записки НаУКМА. — 2002. — Т. 20: Філологічні науки. — С. 11-14.
• Соціопсихологічні чинники провалу мовно-культурної політики України // Український альманах 2002. — Варшава, 2002. — С. 95-100.
• Стає маразмом «навіки разом» // Дивослово. — 2002. — № 1. — С. 8-9.
• Суржик як соціолінгвістичний феномен // Дивослово. — 2002. — № 3. — С. 11-13.
• Річ не просто в мовній проблемі. Річ у тенденції до розпаду єдиної держави за мовною ознакою // Віче. — 2003. — № 4. — С. 54-57.
• Юрій Шевельов — видатний український мовознавець // Дивослово. — 2003. — № 1. — С. 60-63.
• Слово писане — слово мовлене: Про книжно-писемні й усно-розмовні різновиди української літературної мови // Дивослово. — 2003. — № 2. — С. 22-24.
• Для цієї влади ми — безголоса меншість // Урок української. — 2003. — № 7. — С. 11-12.
• Свято мовознавства в Україні // Українська мова та література. — 2003. — № 18. — С. 3-4.
• До проблеми вульгаризації мови // Дивослово. — 2003. — № 6. — С. 20-21.
• Лінгвокультурологія і стратегія мовної політики в дослідженні Романа Кіся // Дивослово. — 2003. — № 12. — С. 12-15.
• Альтернативне мовознавство шістдесятників // Українська мова. — 2004. — № 2. — С. 25-38.
• Шевельов і Гончар. Здобутки і втрати українського літературознавства // газ. Українська мова та література. — 2004. — № 16. — С. 3-6.
• Доба українізації 20-х років 20 ст.: засади освітньої й культурної політики Миколи Скрипника // Дивослово. — 2004. — № 5. — С. 27-30.
• Мова і нація // Київський журналіст. — 2004. — № 1. — С. 17-24.
• Ми — нація, а не «малороси»! (Соціальна стратифікація української мови. Мовне середовище) // Столичний регіон. — 2004. — № 1. — С. 103—114.
• Наближаємось до ірландської моделі? Мовні законопроекти в світлі комсомольської правди // Віче. — 2005. — № 5. — С. 65-68.
• Рецепти толерантності від нетолерантної влади // Слово Просвіти. — 2004. — № 43. — С. 14.
• Суржик як соціолінгвістичний феномен. «Ї» № 35, 2004.
• Українська жаргонологія // Українська мова та література. — 2006. — № 38 (жовтень). — С. 3.
• Україна на переломі: національне і соціальне в повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» // Урок української. — 2006. — № 10. — С. 45-49.
• Стратегії культурного розлучення // Дивослово. — 2006. — № 11. — С. 44-46.
• Назва Помаранчевої революції в лінгвокультурологічному контексті // Урок української. — 2006. — № 7. — С. 31—34.
• Євразійський простір: погляд з України // Урок української. — 2007. — № 4. — С. 51-53.
• Українська соціолінгвістика: історія, стан, перспективи // Українська мова. — 2007. — № 1. — С. 3-19.
• Мовна гра в літературній антропонімії роману Юрія Андруховича «Дванадцять обручів» // Урок української. — 2007. — № 6. — С. 18—20.
• Суржик у системі розмовних форм побутування української мови // Дивослово. — 2007. — № 12. — С. 26—31.
• Одвічна сув'язь мови і ментальності // Дивослово. — 2007. — № 12. — С. 59—60.
• Мічена карта: «Європейська хартія регіональних або меншинних мов» у контексті українських реалій // Літературна Україна. — 2008. — 14 лютого. — С. 1, 3.
• Українська соціолінгвістика: вивчення проблем мовної політики // Українська мова. — 2008. — № 1. — С. 13-23. Мічена карта: «Європейська хартія регіональних або меншинних мов» у контексті українських реалій // Науковий світ. — 2008. — № 7. — С. 26-27.
• Повернення репресованих слів // Дивослово. — 2008. — № 12. — С. 59—60.
• Український пуризм: міф чи реальність? // Дивослово. — 2009. — № 7/8. — С. 48—51.
• Мовна історія України в дослідженнях австрійського славіста // Дивослово. — 2009. — № 12. — С. 57—59.
• На сторожі духовного спадку // Дивослово. — 2010. — № 1. — С. 41-47.
• Польський славіст про українсько-російську вербальну «дорогу навпростець» // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 149‒153.
• Суржик у сучасній художній літературі // Дивослово. — 2011. — № 4. — С. 25‒30.
• Соціорівні української мови в комунікативному просторі сучасного міста // Дивослово. — 2011. — № 6. — С. 34‒37.
• Нове періодичне видання з соціолінгвістики // Українська мова. — 2011. — № 4. — С. 117‒123.
• Сміхова культура як стратегія приниження мови в ситуації субординативного білінгвізму. Львівський національний університет ім. Івана Франка. Мова і суспільство. 2011. С. 93–100.
• «Код Лесі Українки» в художньому дискурсі Оксани Забужко // Київські полоністичні студії. — Т. ХІХ. — К. : Університет «Україна», 2012. — С. 187‒191.
• Типи мовної поведінки в сучасному слов'янському білінгвальному мегаполісі. Українські обрії: доповіді XV Міжнародного з'їзду славістів/НАН України, Укр. ком. славістів, Нац. б-ка України ім. ВІ Вернадського. — 2013. С. 173-196.
• Шляхетна природа людини // Дивослово. — 2013. — № 1. — С. 59‒63.
• Слово куркуль в історико-етимологічному та соціально-політичному аспектах. Національна академія наук України. Українська мова. 2015. С. 24‒37.
• Концепт єдності в мові радянського тоталітаризму // Наукові записки НаУКМА. 2016. Том 189. Філологічні науки (Мовознавство). — С. 3‒6[9].
Крыніцы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
- ^ Лариса Терентіївна Масенко: Біобібліогр. покажчик / Уклад. Т. О. Патрушева; авт. вступ. ст.: Л. Ткач, Н. Трач. — К., 2012, http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/1697
- ^ Гуменюк Т., Романюк С. Слово про вчителя // Дивослово. — 2012. — № 11. — C. 47—49.
- ^ Селігей П. О. Соціолінгвістика: праця, натхнення, покликання (До ювілею Лариси Масенко) // Мова: Класичне — модерне — постмодерне. — Вип. 3. — К., 2017. — С. 6‒19.
- ^ Даведка пра Ларысу Масенку на старонцы Нацыянальнай бібліятэкі Ўкраіны імя Вярнадзкага, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, http://www.nbuv.gov.ua/node/4427
- ^ Лариса Масенко, Суржик як соціолінгвістичний феномен. «Ї» № 35, 2004, http://www.ji.lviv.ua/n35texts/masenko-surzhyk.htm
- ^ Масенко Лариса Терентіївна. Конфлікт мов та ідентичностей у пострадянській Україні/ Л.Т. Масенко; худож. оформ. О.Я. Остапов, вступ. сл. П. Кагуй- Київ: Кліо, 2020. - 175 с.
- ^ Лариса Масенко, Парадокси двомовности, 18.06.2021, zbruc.eu, https://zbruc.eu/node/105846
- ^ Селігей П. О. Соціолінгвістика: праця, натхнення, покликання (До ювілею Лариси Масенко) // Мова: Класичне — модерне — постмодерне. — Вип. 3. — К., 2017. — С. 6‒19.
- ^ Масенко Лариса Терентіївна: біобібліогр. покажч. / [уклад. Т. О. Патрушева; авт. вступ. ст.: Л. Ткач, Н. Трач]; НаУКМА, Наук. б-ка. - К., 2012. - 166 с.