Соф’я Андруховіч
| Соф’я Андруховіч | |
| укр. Софія Андрухович | |
 | |
| Асабістыя зьвесткі | |
|---|---|
| Імя пры нараджэньні | Софія Юріївна Андрухович |
| Нарадзілася | 17 лістапада 1982 Івана-Франкоўск, Украіна |
| Бацькі | Юры Андруховіч |
| Сужэнец | Andrij Bondar[d] |
| Літаратурная дзейнасьць | |
| Род дзейнасьці | Пісьменьніца, публіцыстка, перакладніца |
| Гады творчасьці | 2002 - сёньняшні дзень |
| Мова | Украінская |
| Дэбют | 2002 |
| Значныя творы | «Фелікс Австрія», 2014; «Амадока», 2020 |
Соф’я Юр’еўна Андруховіч (па-ўкраінску: Софія Юріївна Андрухович; нар. 17 лістапада 1982, Івана-Франкоўск, УССР) — украінская пісьменьніца, перакладніца і публіцыстка.
Жыцьцяпіс[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
Нарадзілася 17 лістапада 1982 годe ў Івана-Франкоўску ў сям’і пісьменьніка Юрыя Андруховіча.
Скончыла прыродазнаўчы ліцэй у родным горадзе (2000) і Ўкраінскую акадэмію друкарства[1].
Сурэдактарка часопісу «Четвер». Мае шэраг публікацыяў у пэрыядычным друку. Стыпэндыятка праграмы Villa Deciusz у Кракаве (2004). Жыве ў Кіеве.
Пабратая шлюбам зь пісьменьнікам Андрэем Бондарам. 10 сакавіка 2008 году нарадзіла дачку Варвару[2].
Творчасьць[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
С. Андруховіч пачала публікаваць свае творы з 2002 г.
Асаблівай увагі заслужыў ейны раман «Фэлікс Аўстрыя», які выйшаў у 2014 г. У сьнежні 2014 году раман быў адзначаны «Кнігай году» BBC Украіна[3].
У сакавіку 2021 году яна атрымала незалежную ўкраінскую прэмію Women In Arts у катэгорыі «Літаратура»[4].
Творы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
Проза[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
• «Літо Мілени» (К.: «Смолоскип», 2002).
• «Старі люди» (Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2003).
• «Жінки їхніх чоловіків» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005).
• «Сьомга» (Київ: Нора-друк, 2007).
• «Фелікс Австрія» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2014).
• «Сузір’я Курки» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016) у співавторстві з Мар’яною Прохасько.
• «Амадока» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2020).
Пераклады[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
• Мануела Ґретковська. «Європейка». Переклад із польської. «Нора-Друк», 2006.
• Клайв Стейплз Льюїс. «Принц Каспіян». Переклад з англійської. «Проспект», 2008.
• Клайв Стейплз Льюїс. «Подорож Досвітнього мандрівника». Переклад з англійської. «Проспект», 2008.
• Дж. К. Роулінґ. «Гаррі Поттер і келих вогню». Переклад із англійської разом з Віктором Морозовим.
• Кадзуо Ішіґуро. «Не відпускай мене». Переклад із англійської. «Видавництво Старого Лева», 2016.
• Айн Ренд. «Атлант розправив плечі». Переклад із англійської(ч.2 і 3) Київ: Наш Формат, 2015.
• Тоні Джадт. Коли змінюються факти. Переклад: Софія Андрухович. — Львів: видавництво «Човен», 2021.
• Тоні Джадт. Шале пам’яті. Переклад: Софія Андрухович. — Львів: видавництво «Човен», 2022.
Крыніцы[рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу]
- ^ Софія Андрухович - книги автора та біографія, Книжковий інтернет-магазин Наш Формат, https://nashformat.ua/authors/sofiya-andruhovych-books
- ^ Ольга Скороход, СОФІЯ АНДРУХОВИЧ: "ДО ОСТАННЬОГО РЕЧЕННЯ ПИСАННЯ – ЗАВЖДИ НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ", Craft, 25.01.2021, https://craftmagazine.net/sofiya-andruhovych/
- ^ Оксана Керик, Моє письменництво – сліпа випадковість, - Софія Андрухович, Zahid.net, 16 квітня 2009, https://zaxid.net/moye_pismennitstvo__slipa_vipadkovist__sofiya_andruhovich_n1076017
- ^ "Winners of Women in Arts Award 2021 announced". Ukrinform. 15 March 2021, https://www.ukrinform.net/rubric-society/3208130-winners-of-women-in-arts-award-2021-announced.html